Півтора року невідомості: за ДНК упізнали Віктора Нетеіва з Полтавщини

Про те, що Віктор Нетеів загинув 26 листопада повідомили у Зіньківській міській раді. 

Віктор Нетеів народився 18 червня 1969 року у Добропіллі Донецької області. У шкільні роки сім’я Віктора переїхала на Полтавщину до села Бобрівник. Після закінчення Зіньківського училища, де вув здобув фах тракториста, його призвали на строкову службу в армії.

Пізніше на Львівщині Віктор Нетеів вивчився на помічника бурильника та працював за професією. А у 1996 році військовий одружився та виховував доньок.

До війська Віктора Нетеіва призвали у січні 2024 року на посаду стрільця-помічника гранатометника та одразу відправився на Донеччину. Там під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Очеретине, що на Покровському напрямку загинув 17 квітня 2024 року.

Востаннє на зв’язок із рідними військовий вийшов 16 квітня 2024 року, а вже 25 квітня родина отримала сповіщення про зникнення безвісти. Через півтора року загибель військового офіційно підтвердили.

У Віктора Нетеіва залишилася мати та дружина з двома доньками.

Вічна пам’ять захиснику!

Микола Кулібаба народився 4 вересня 1989 року у Бобрівнику. До війська його призвали наприкінці серпня 2024 року. Пройшовши навчання, його направили на бойові позиції у село Чепіль на Харківщині. У січні 2025 року їхню бригаду перекинули на покровський напрямок на Донеччині. Після відпустки та двотижневого лікування захисник продовжив воювати на херсонському напрямку. 14 листопада рідні Миколи Кулібаби отримали сповіщення про зникнення безвісти, а вже через тиждень офіційно підтвердили, що він загинув 10 листопада під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Берислав Бериславського району на Херсонщині. Його атакували російські дрони. Незадовго до загибелі захисникові надали звання молодшого сержанта.

Олександр Мельник народився 25 березня 1977 року в Києві в сім’ї інженерів. Він пробував себе у різних сферах – від охоронця до шиномонтажника. 14 травня 2025 року його призвали до війська у н.п. Гончарівському, Чернігівської області, там він почав проходити навчання, готуючись захищати свою землю. Уже в серпні 2025 року його місцем служби став Бахмутський напрямок. І саме там, 2 жовтня 2025 року, Олександр зник безвісти під час виконання бойового завдання біля Часів Яру Бахмутського району. Того дня воїйн прийняв свій останній бій.

Олексій Каніболоцький народився 25 березня 1993 року в Опішнянській громаді. З початком повномасштабної війни чоловік вирішив приєднатися до лав захисників.  Довгий час Олексій Каніболоцький вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час ведення бойових дій та виконання бойового завдання на лінії зіткнення з ворогом. Нещодавно в результаті заходів репатріації тіл загиблих воїнів, надійшло сповіщення про його загибель. Воїн поліг 19 грудня 2024 року під час ведення бойових дій на Донеччині.

Від влучання FPV-дрона в автомобіль загинув 34-річний оператор БпЛА з Полтавщини. Віталій Дмитренко народився у 1991 році в селі Диканька. Він доєднався до війська на посаду оператора БпЛА. Загинув військовий 20 листопада від влучання російського FPV-дрона в його автомобіль.

Руслан Юшко народився 25 грудня 1976 року. Проживав у селі Вишняки Хорольської громади. Служив на посаді старшого водія 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Захисник прийняв свій останній бій 18 листопада 2025 року поблизу Великомихайлівки Дніпропетровської області.

Костянтин Головко 27 травня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ в 152 окрему єгерську бригаду в батальйон безпілотних систем – солдатом. 9 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення. 22 листопада помер в лікарні ім. Мечнікова не виходячи з коми.