Полтава без Лермонтова, Менделєєва та Мічуріна. Обрали варіанти на перейменування трьох вулиць
Джерело – poltava.to
Триває процес перейменування вулиць з третьої черги. До переліку увійшли топоніми на честь російських та радянських письменників, художників та науковців, імена яких скоро зникнуть з карти Полтави.
Перший етап перейменування цих вулиць тривав з 17 квітня по 1 травня. Протягом цього періоду полтавці надсилали свої пропозиції, що можуть замінити теперішні, зрусифіковані назви.
20 червня у Полтавській міській раді відбулося засідання робочої групи з перейменування, під час якого розглянули усі надіслані пропозиції на вулицю Менделєєва, провулок Лермонтова та Мічуріна. У результаті для кожної обрали свої варіанти.
Для вулиці Лермонтова затвердили такі варіанти:
| Пропозиція | Обгрунтування |
|---|---|
| Вул. Родини Оголевців | Оголевці – полтавська родина громадських діячів, учених і митців. Їхній рід має козацьке коріння та походить із містечка Веприк Гадяцького полку. У Полтаві родина стала відомою з останньої чверті ХІХ століття. Її глава Степан Оголевець був народником та прогресивним громадським діячем. Поселившись в Шишаках, він зайнявся медичною практикою та почав вести революційну агітацію серед населення. У 1878 році Степан Оголевець увійшов до організації народників, за що його виключили з університету й відправили у заслання.Та після цього Степана Яковича неодноразово обирали гласним Полтавської думи. |
| Вул. Симона Наріжного | Симон Наріжний – уродженець півдня Полтавщини, історик Гетьманщини та дослідник української еміграції. У 1922 році емігрував до Чехословаччини, де закінчив філософський факультет Українського вільного університету (1927). Викладав в українських закладах вищої освіти в Празі, був директором Музею визвольної боротьби України. Після Другої світової війни Симон Наріжний жив і вів наукові дослідження в Австралії, де його й похоронили. |
| Вул. Івана Дзюби | Іван Дзюба – український літературознавець та громадський діяч. За життя він був активним учасником руху за незалежність України та дисидентом.Також він був академіком НАН України та другим Міністром культури України. |
На вулицю Менделєєва:
| Пропозиція | Обгрунтування |
|---|---|
| Вул. Соломії Крушельницької | Соломія Крушельницька була видатною українською оперною співачкою. Вона виконувала ролі сопрано великої сили та виразності. Крушельницька отримала всесвітню славу завдяки своїм виконанням у провідних оперних театрах світу. Її найвідомішими ролями були «Турандот» Джакомо Пуччіні та ролі в опері «Лючія ді Ламмермур» Доніцетті, «Аїда» Верді та «Тоска» Пуччіні. Вона була визнана однією з найбільших оперних дів свого часу. |
| Вул. Івана Пулюя | Знаменитий фізик і електротехнік Іван Пулюй стояв біля витоків одного із найвизначніших досягнень людства — відкриття Х-променів, отримав перші високоякісні світлини з їх застосуванням. Всі експерименти з Х-променями вчений проводив з вакуумними трубками власної конструкції.Одним з улюблених занять Івана Пулюя був переклад релігійних праць зі стародавніх мов. Тому разом з відомим істориком та перекладачем Пантелеймоном Кулішем та письменником Іваном Нечуй-Левицьким він зробив першийпереклад українською мовою Нового та Старого Завіту. |
| Вул. Андрія Каришина | Андрій Каришин – український педагог родом з Полтавщини. У 1936 році він працював у полтавському педагогічному університеті на посаді викладача кафедри хімії, а з 1937 року виконував обов’язки декана природничого факультету. Але невдовзі попросився на фронт, і з 16 січня 1942 й майже до кінця 1945 року він воював на фронті, де також отримав орден «Червоної зірки» та медаль. Закінчив війну на посаді гвардії старшого техніка-лейтенанта, помічника начальника штабу окремого батальйону зв’язку. Після війни повернувся працювати в університет. |
На провулок Мічуріна:
| Пропозиція | Обгрунтування |
|---|---|
| Вул. Віктора Ревегука | Віктор Ревегук – краєзнавець, дослідник новітньої історії України та Полтавщини, національно-визвольного руху першої половини ХХ століття, громадський активіст. Народився на Гадяччині. Працював учителем, викладачем (з 1975 до 2014, незмінно викладав історію України в Полтавському педуніверситеті). Мав близько 300 наукових і публіцистичних публікацій, з-поміж яких понад 20 монографій і підручників.Він був автором та учасником створення просвітницьких теле- і радіопередач, лекторіїв тощо.Саме цю вулицю пропонують перейменувати на його честь, адже історик жив на провулку Кустарному, що неподалік від цього. |
| Вул. Петра Прокоповича | Петро Прокопович – український бджоляр, основоположник раціонального рамкового бджільництва. |
| Вул. Демида Бурка | Демид Бурко – церковний і громадський діяч, історик церкви, літератор. Він був учасником бою під Крутами у складі 1-ї Української військової школи ім. Богдана Хмельницького. З травня 1920 року він воював в Армії УНP, у складі Волинської дивізії. Після поразки Перших визвольних змагань опинився в Польщі. Влітку 1921 року намагався таємно повернутися в Україну, але на кордоні його заарештували та віддали до суду. Під час німецької окупації перебував у Полтаві. Спільно з дружиною був одним з організаторів Полтавського Українського Червоного Хреста. З жовтня 1941 – секретар Полтавського єпархіального управління УАПЦ. |