Полтавські школярі збирають інформацію про загиблих солдатів і проводять тематичні екскурсії
Про деяких військових, які поховані у братській могилі на Меморіалі Солдатської слави, вдалося знайти лише по кілька речень, але Богдан Коваль і Андрій Заболотніков продовжують роботу. Щодня вони працюють з архівними матеріалами й онлайн-ресурсами, аби розповісти більше про тих, хто поклав життя за визволення Полтави у Другій світовій війні.
Як зазначили школярі приватної школи «Паросток», учні 10-11 класів вже сьомий рік поспіль реалізовують проєкт «Меморіал слави», а уже три роки його курує старшокласник Андрій Заболотніков. Хлопець розповів, що для того, аби знайти хоч кілька слів про солдата, який не мав високого офіцерського звання, де він воював і загинув, потрібно провести колосальну пошукову роботу.
Наразі учні мають інформацію про усіх 24 солдатів, які поховані справа від пам’ятника Слави. На думку Андрія, сенс їхньої роботи насамперед у тому, щоб полтавці не забували про тих, хто визволяв Полтаву від окупації:
«Моє завдання – зробити так, щоб люди не забували про солдатів так довго, як це взагалі можливо. Це природно, що з часом про війни забувають і про героїв так само, але ми намагаємося відтягнути цей момент. Проєкт починався з того, що у перших координаторів була інформація тільки про п’ятьох людей, які поховані під плитами… Загалом там поховано близько 4 тисяч осіб, але ми розглядаємо тих, хто похований паралельно до алеї».
Серед них: радянський військовий кореспондент Петро Лідов, підпільник Іван Кучеренко, фотохудожник Сергій Струнников, генерал-лейтенант Олексій Зигін і фотокореспондент Олександр Кузнєцов.
Щороку інформації про похованих у братській могилі знаходили все більше. Богдан Коваль говорить, що про людей, які мали серйозні звання і посади, шукати інформацію легше, бо її більше.
Найбільш цікавими історіями для нього стали розповіді про Петра Лідова та Сергія Струнникова. Вони працювали військовими журналістами, і в 1944 році перебували у полтавському міському аеропорту під час операції «Френтік»:
«Виходить, що був наліт німецької авіації. Вони, як військові кореспонденти, могли спокійно втекти звідти й ніхто б їм нічого не сказав, але вони очолили оборону аеропорту. По суті, вони були єдиними, хто почав відстрілюватися, доки усі розуміли, що відбувається. Вони загинули під час того, як відстрілювалися з зенітки. Про них шукали інформацію ще на початку проєкту, але на мене їхня історія справила сильне враження».
Комунікаторка школи «Паросток» Олександа Говорова додала, що шукати історії життя цих людей не було дуже складним завданням, адже Лідов є одним з найвідоміших військових кореспондентів часів Другої світової.
Андрій Заболотніков також розповів про свою улюблену історію героя з проєкту «Меморіал слави». Петро Барбін, інформацію про якого знайшли нещодавно, був капітаном артилерійської батареї, а про те, які він організовував роботу підопічних, вдалося дізнатися з нагородного листа:
«У нас є історія про те, як він організовував роботу своєї артилерії під Сталінградом, при тому, що його команда тоді уже зазнала втрат. Вони не могли зв’язатися з командуванням і отримати інформацію про обстановку в цілому. Та попри це йому вдалося організувати роботу так, що його частина знищила близько ста одиниць ворожої техніки, близько тисячі ворогів і спинила4 прохід німецької колони, що допомогло зупинити їхнє просування».
По суті, проєкт «Меморіал слави» – це екскурсії, які проводять у меморіалі учні школи «Паросток». У середньому, це 4 екскурсії восени, які актуалізує День міста, та екскурсії навесні, зокрема у травні.
Цьогоріч школярі уже провели дві екскурсії для полтавських учнів. Та не дивлячись на те, що запрошення надсилають у багато закладів, на презентації пошукових робіт ходить тільки 2 школи.
Наразі школярі починають роботу над новим проєктом, у рамках якого розкажуть про героїв сучасної російсько-української війни. Його презентують уже після Нового року.
Фото Богдана Проскурова