Попри важкі травми повертався до побратимів: бойовий медик повернувся до Полтави на щиті
Фоо оприлюднили у 116-й бригаді
Олег Сердюк став добровольцем 24 лютого 2022 року, воював на Сумщині та Донеччині, а згодом став бойовим медиком 116-ї бригади. Після важких поранень воїн повертався до побратимів на передову.
Олег Сердюк – молодший сержант, бойовий медик стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 2-го батальйону 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Про прощання з воїном повідомили у бригаді 11 жовтня.
Траурний кортеж земляки зустрічали, схиливши голови – у Полтаві та рідних для воїна Розсошенцях перехожі ставали на коліна, віддаючи останню шану полеглому бійцю. Після чину відспівування у соборі захисника з військовими почестями поховали на Алеї Героїв поблизу села Затурине.
Олег Сердюк народився 27 березня 1981 року в селі Розсошенці. У 1996 році закінчив Розсошенську середню школу, а в 1999 році здобув фах електрозварювальника у Полтавському професійно-технічному училищі № 23. З юності захоплювався спортом, виступав на змаганнях із футболу, волейболу та баскетболу.
Восени 1999 року його призвали на строкову військову службу. Служив у Сухопутних військах та Військово-Морських Силах ЗСУ в Одесі та на острові Зміїний. Навесні 2001 року демобілізувався. У 2004 році чоловік відстоював майбутнє країни під час Помаранчевої революції на Майдані. У 2006 році створив сім'ю, виховував сина. До повномасштабного вторгнення сумлінно працював за фахом на полтавському заводі «Лтава».
Бойовий шлях воїна
24 лютого 2022 року Олег Сердюк став до строю добровольцем. Він приєднався до 116-ї бригади ТрО і розпочав службу навідником у протитанковому взводі роти вогневої підтримки. Разом із побратимами тримав оборону та брав участь у запеклих боях на Сумщині та Донеччині. Зазнавши першого поранення й ледь відновившись, воїн одразу повернувся на передову до свого розрахунку.
У 2023 році захищав область у складі мобільних вогневих груп протиповітряної оборони 116-ї бригади, вартуючи небо над Полтавщиною від ворожих ударів. Восени 2025 року знову повернувся на фронт до рідного батальйону на посаду гранатометника. Згодом отримав військове звання «молодший сержант» та прийняв відповідальний обов'язок рятувати життя – став бойовим медиком взводу.
Влітку 2026 року під час ворожого обстрілу Олег Сердюк отримав важку мінно-вибухову травму. Попри біль і контузію, він відмовився залишити позиції, залишився поруч із побратимами та продовжив бій.
13 вересня 2026 року на Сумщині під час виконання бойового завдання воїн знову дістав осколкові поранення та мінно-вибухову травму. Щойно пройшовши курс лікування у шпиталі, він знову рушив до свого підрозділу, бо знав, наскільки потрібен на фронті.
30 вересня 2026 року під час несення військової служби серце Олега Сердюка зупинилося через раптове погіршення стану здоров'я, спричинене тяжкими наслідками бойових травм та наднавантаженнями війни.
Вічна пам'ять герою!