Прогноз на 2018 рік, або що гальмує розвиток України. У Полтаві презентували експертні думки
Економічна та політична ситуація в США, Росії, ЄС та на Близькому Сході. А також освіта, головні події і реформи суду, правоохоронних органів у 2018 році. Про це все говорили 27 березня в Полтаві під час презентації експертного прогнозу на 2018 рік від аналітичного центру «Український інститут майбутнього».
Прогнози 2017 і 2018 рр. під загальною назвою «Виклики та можливості» ‒ це збірки висновків експертів «Ukrainian Institute for the Future» про майбутнє інформаційних процесів у сферах:
- міжнародної та внутрішньої політики;
- національної безпеки та оборони;
- економіки;
- інфраструктури;
- енергетики;
- правоохоронної та судової системи;
- освіти.
Дані дослідження проводилося протягом року на основі загальних тенденцій розвитку галузей. До збірки «Прогноз 2018: виклики та можливості» входять експертні погляди та розробок у різних сферах розвитку. Зокрема, політиці, економіці, інфраструктурі, безпеці та освіті.
Для обговорення гострих суспільних проблем до Полтави приїхали спікери: Юрій Романенко ‒ співзасновник політичних програм аналітичного центру «Український інститут майбутнього»; Віктор Андрусів ‒ виконавчий директор аналітичного центру, а також Антон Геращенко ‒ нардеп, співзасновник «Українського інституту майбутнього», директор програми реформування правоохоронної та судової систем.
Про роботу АЦ Віктор Андрусів говорить так:
«Ми намагаємося не просто робити доповіді, а працювати із майбутнім. Наша місія – розробити проект майбутньої України, сформувати її вигляд у майбутньому. Враховуємо ті виклики, які постають перед нашою країною, та те, як рухається світ. Коли ми зробили прогноз на 2017 рік, ми передбачили більшість проблем, які були цього року. Коли робили прогноз на 2018 рік, то вже розуміли, що проблеми, про які ми будемо говорити, – це проблеми вже не одного року».
Заснований «Український інститут майбутнього» у 2016 році ініціативною групою із шести осіб: Антон Геращенко, Юрій Романенко, Сергій Скрипник, Анатолій Амелін, Тарас Березовець та Ігор Ліскі.
Про необхідність розробки таких прогнозів та моніторингу проблем експерти говорять, що такі зрушення в державних процесах важко відчути відразу, їх потрібно аналізувати у перспективі кількох років. Під час презентації представники АЦ не тільки надали експертні прогнози, а ще і зробили аналіз тих факторів та передумов, що гальмують процеси розвитку України.
«Жах та надія: майбутнє, що настало»
Саме цими словами схарактеризував сьогодення України Юрій Романенко. Думку підтвердив і Антон Геращенко:
«Коли я став народним депутатом, я знав, що в країні все погано, але не знав, що аж настільки. У нас повністю зруйноване державне правління, рішення приймаються кон’юнктурно, часто не продумано ні на один крок вперед».
На сьогодні експерти виділяють три фактори, які не дають країні рухатися вперед, про це повідомляє один зі спікерів, співзасновник політичних програм АЦ «Український інститут майбутнього» Юрій Романенко.
Основним із таких факторів є демографія, її аналіз критично важливий для розуміння сучасних реалій. На думку експертів, протягом останніх 26 років Україна жила за рахунок досить великої кількості працездатного населення, хороших ресурсів та інфраструктури.
«Це була та база, із якою ми отримали незалежність. Отримали ту незалежність, яка зовсім не відповідала нашим очікуванням. Це був не до кінця усвідомлений вибір, а спонтанність. Радянський Союз зруйнувався, і просто необхідно було кудись рухатися. Чи могли ми дійти до чогось відмінного від того, до чого врешті дійшли? Ні!», ‒ зазначає Юрій.
Уже на старті Україна була країною, що втратила орієнтири, переконані експерти. Адже населення виявляло свою пасивність та неорганізованість. Внаслідок розвинутого соціалізму втрачалась будь-яка ініціативність. Спектр можливостей був досить вузьким.
«Ми жили за принципом – «Якось воно буде». Ці 26 років для України пройшли в стані жаху від того, що відбувається та з надією на майбутнє», ‒ пояснює Юрій Романенко.
Демографічна криза та як з нею бореться Європа
На сьогодні населення України становить 36 млн осіб. Експерти окреслюють саме таку кількість через воєнні події на Сході та смертність, що перевищує народжуваність майже удвічі. Ще мільйони українців виїжджають закордон – це приблизно третя частина від усього дорослого населення країни. Хтось на заробітки, хтось на постійне проживання – за останні три роки цей процес постійно набирає обертів.
«Європа перебуває у такій же демографічній кризі. І не тільки Європа, а взагалі будь-яка країна, де відбуваються якість соціальні процеси, відчуває занепад народжуваності. Це тому, що виникає така модель «зайнятої жінки». Все більше жінок намагаються будувати кар’єру та займати активну позицію у соціумі», ‒ говорить Юрій Романенко.
Щодо масового переміщення українців до Європейських країн для працевлаштування, то це є другим фактором економічного та соціального застою України. Спікер говорить, що помилково вважати, за основну причину цього безвізовий режим для України. Проаналізувавши динаміку виїзду заробітчан, експерти зробили висновок, що суттєвих змін безвіз не вніс:
«Європа, особливо Західна, відчувши демографічну кризу, відчула необхідність у робочій силі. Польща у 2015 році видала дозволи для працевлаштувати 730 тис осіб, у 2016 – 1 млн, а тоді ще не діяв безвізовий режим. У 2017 – 2 млн дозволів для заробітчан на працевлаштування».
Тобто, країни Європи намагаються вирішити проблему демографічної кризи шляхом залучення дешевої робочої сили, зокрема і українців. Це допомагає країні, до якої їдуть, підтримувати стійкість економіки.
Україна на сьогодні має лише 18 млн осіб «робочої сили», третина з яких виїздить закордон. Ще приблизно така ж частина – непродуктивна робоча сила, що має бюджетне фінансування: освітня галузь, силовики, а також офісні працівники.
«Решта – це і є той кит, на якому тримається наша економіка, сила , яка дозволяє функціонувати країні. Це ті, хто працюють на заводах, 50 тисяч чоловік, які працюють в порту. Це, так би мовити, профіцитні регіони. І таких регіонів зовсім не багато», ‒ зазначає Юрій Романенко.
Невикористані можливості, або чому Україна пасе задніх?
Ще одним фактором, що має великий вплив на сьогоднішній стан економічних та соціальних процесів є спрощення економіки у 2,5 рази, що набуло прогресивного характеру за останні 26 років. Модель, коли доступи до основних ресурсів країни є монополізованими спровокувала зупинку розвитку. Станом на 1996 рік, економіка була розвиненою та багаторівневою.
«Було багато всього: електроенергія, нафта, газ, продукція металургії, алюміній… А у 2016 – кукурудза, пшениця і ще декілька позицій. Це означає, що відбулося спрощення економіки. Занепад промислових галузей неминуче призводить до втрати робочих місць. Тому спрощення економіки продукує загальну деградацію», ‒ зазначає експерт.
Україна – жінка, що постійно розчаровується
За словами спікера, 26 років своєї незалежності Україна «розчаровувалась» п’ять разів: Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович та врешті ‒ Порошенко.
«Розчаровувалась і мріяла, як позбутися цього проклятого, нового чоловіка. Швидко від нього позбавлялася, проклинала, щоб знову закохатися в чергового негідника», ‒ так характеризує Юрій Романенко обрання народом керманича країни.
Стан України – це стан жінки, що постійно наступає на ті самі граблі. І якщо якість проблеми стаються систематично, не потрібно звинувачувати обставини і шукати в цьому провину світу. Як розмірковує Юрій, український народ, а разом із тим і вся Україна, просто не може розібратися у свої проблемах, раціонально використати всі свої можливості та ресурси.
2018: Чого чекати та до чого готуватися?
Загалом, дивлячись на наступний рік з позиції сьогоднішнього дня, експерти роблять висновки, що це перехідний рік. По-справжньому кризовим, на думку фахівців, буде 2019 рік, на який накладається дуже багато політичних та економічних факторів. Серед таких вибори і ризики дефолту на тлі виплати значних сум зовнішніх боргів. Перехід означає, що більшість політичних гравців зосереджуватимуться на накопиченні ресурсів і підготовці до 2019 року, тому будуть уникати кризових ситуацій. Водночас, від того, наскільки успішно пройде 2018-й, залежить спроможність відповісти на головні виклики 2019 року.
Фото Олега Журавльова