Пройшов військову підготовку у Великій Британії: на Полтавщині попрощалися з воїном (ФОТО)
Фото Миргородської громади
Анатолій Човганюк поліг 20 грудня 2025 року на Дніпропетровщині. На честь полеглого захисника здійснили військовий салют, а прапор передали рідним.
Провести воїна в останню путь зібралися рідні, близькі та жителі громади. Про те, що з Анатолієм Човганюком попрощалися, 7 лютого повідомили у Миргородській громаді.
Життєвий шлях захисника
Анатолій Човганюк народився 3 листопада 1988 року в селі Слобідка Миргородського району.У громаді пишуть, що хлопець завжди був добрим, щирим і наполегливим, умів брати на себе зобов’язання та доводив розпочату справу до кінця.
Анатолій Човганюк закінчив Петрівцівську гімназію, а у 2010 році здобув вищу освіту за спеціальністю «Банківська справа» у Харкові, де проживав надалі. До повномасштабної війни працював керівником відділення банку.
Із початком війни у 2022 році Анатолій Човгануюк прагнув стати на захист України добровольцем у Миргороді, однак за станом здоров’я тоді його не прийняли. 2 травня 2024 року чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.
У червні–липні 2024 року пройшов військову підготовку у Великій Британії, після чого проходив службу у одній з військових частин. Служив у званні молодшого сержанта на посаді командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Брав участь у боях на Харківському, Донецькому та Дніпропетровському напрямках.
20 грудня 2025 року Анатолій Човганюк загинув під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині. У воїна залишилися мати, дружина та дві доньки.
Світла пам’ять захисникові!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Боєць Микола Козак служив на посаді стрільця-снайпера десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону. Загинув на полі бою 14 вересня 2023 року у Запорізькій області.
Володимир Скрипка народився 9 жовтня 1992 року на Полтавщині у місті Лубни. У 2023 році чоловік пішов добровольцем на фронт, він служив у званні сержанта на посаді командир міномету, мінометної батареї батальйону оперативного призначення військової частини Національної Гвардії. Воїн схилив голову унаслідок отриманих поранень у бою 2 лютого 2026 року на Донеччині.
Валерій Хорун народився 17 січня 1993 року у селі Судіївка Полтавського району. 6 травня 2024 року Валерія Хоруна мобілізували до лав захисників. Воїн проходив службу на посаді навідника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону безпосередньо. Після тяжких поранень з 8 листопада 2024 року по 14 червня 2025 року перебував у полоні.
Після звільнення Валерій Хорун проходив тривале лікування та реабілітацію у медичних закладах Києва та Полтави. 4 лютого 2026 року від ускладнень унаслідок тяжких поранень захисник відійшов у вічність. Прощання з воїном запланували на 6 лютого.
Володимир Пустовіт народився у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії №21. Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання 30 жовтня 2024 року на Курщині. Про це ЗМІСТу уточнив речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін. Нещодавно його упізнали за ДНК експертизою.