На Покровському напрямку зазнав смертельних поранень воїн з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу
Воїн загинув 2 лютого під час виконання бойового завдання на Донеччині. Рідні проведуть захисника в останню путь 7 лютого.
Про те, що Володимир Скрипка загинув 6 лютого повідомили у Лубенській міській раді.
Володимир Скрипка народився 9 жовтня 1992 року на Полтавщині у місті Лубни, де навчався у місцевій школі № 7. Пізніше продовжив навчання у Кременчуцькому залізничному технікумі, але за фахом не працював. Він віддавав перевагу професії кухаря і бармена у закладах громадського харчування у Лубнах, Києві та курортних містах України.
Для Володимира найбільшою цінністю була родина, тому після смерті мами він взяв на себе опіку над молодшим братом і став для нього захисником і другом.
«Володимир любив співати, складав пісні і в них оспівував родинні почуття. Його любили й поважали за врівноваженість і відповідальність, доброту й щирість. “Головне у цьому житті сім’я, – говорив Володимир, –Щоб любили і чекали”», – пишуть у Лубенській громаді.
У 2023 році чоловік пішов добровольцем на фронт, він служив у званні сержанта на посаді командир міномету, мінометної батареї батальйону оперативного призначення військової частини Національної Гвардії. За час служби Володимира Скрипку нагородили відзнакою «За сумлінну службу». Воїн схилив голову унаслідок отриманих поранень під час виконання бойового завдання 2 лютого 2026 року на Покровському напрямку Донецької області.
Прощання із захинсиком запланували 7 лютого:
- об 11 годині відбудеться панахида у Церкві Всіх Святих (Дитячий парк ім. Олеся Донченка, вул. Мистецька, 3);
- о 12 годині на Володимирському майдані у Лубнах.
Світла пам’ять воїну!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Валерій Хорун народився 17 січня 1993 року у селі Судіївка Полтавського району. 6 травня 2024 року Валерія Хоруна мобілізували до лав захисників. Воїн проходив службу на посаді навідника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону безпосередньо. Після тяжких поранень з 8 листопада 2024 року по 14 червня 2025 року перебував у полоні.
Після звільнення Валерій Хорун проходив тривале лікування та реабілітацію у медичних закладах Києва та Полтави. 4 лютого 2026 року від ускладнень унаслідок тяжких поранень захисник відійшов у вічність. Прощання з воїном запланували на 6 лютого.
Володимир Пустовіт народився у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії №21. Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання 30 жовтня 2024 року на Курщині. Про це ЗМІСТу уточнив речник Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Роман Істомін. Нещодавно його упізнали за ДНК експертизою.
Олексій Пупченко народився 29 січня 1989 року у Полтаві. Чоловік долучився до війська за загальною мобілізацією 31 серпня минулого року. Під час виконання бойового завдання 31 грудня того ж року захисник схилив голову поблизу населеного пункту Шевченко на Покровському напрямку.
Володимир Сухий народився 29 травня 1988 року у селі Ластівка Львівської області. Навчався у Меденицькому професійно-технічному училищі № 72, де здобув професію електрогазозварювальника. 11 червня 2024 року Володимир прийняв свідоме рішення стати на захист України. Побратими знали його за позивним «Кіпіш». 26 січня на Покровському воїн прийняв свій останній бій.