12

Аналітичний центр ЗМІСТ презентував звіт про потенціал приєднаних територій Полтавської громади.

У межах нього досліджували економіку та демографію приєднаних сіл, оцінювали виклики перед громадою і визначили потенціали, які можуть сприяти розвитку. Про це 16 червня розповіли керівник Олександр Скрипай та експерти аналітичного центру Артем Дугін та Ігор Петріченко. Разом вони презентували аналітичну доповідь та результати соціологічного опитування жителів приєднаних сіл.

Які проблеми бачать жителі

У межах реформи децентралізації, яка зараз триває в Україні, до Полтави приєдналися 10 сільських рад. Таким чином утворилась нова адміністративна одиниця – Полтавська міська територіальна громада.

Жителі кожного з сіл виокремлюють різні гострі проблеми, але головними залишаються:

  • стан доріг;
  • сміття та екологічна ситуація;
  • освітлення;
  • транспорт;
  • безробіття.

Ігор Петріченко за сумісництвом є заступником голови Полтавської громади з питань розвитку приєднаних територій. За його словами, проблеми сіл різко відрізняються одна від одної. Якщо для Ковалівки – це відсутність власного органу місцевого самоврядування, то Біологічне більше непокоїться через проблеми з якістю води та каналізацією:

«Петрівка має проблеми зі сміттям, Верхоли з водою. Макухівка каже про воду і звалище. Валок  і Мильці страждають через проблеми з транспортом. Та й відношення мешканців до інтеграції з Полтавою не дуже. Більшість респондентів вважають, що нічого гарного не сталося або був навіть негативний ефект. Тільки 1,8% бачать переваги».

Експерти аналітичного центру кажуть, що приєднання територій до Полтави стали проблематичними і для міста, і для сіл. Це нормальний процес у межах реформи, але для того, щоб врівноважити й покращити ситуацію потрібно використовувати потенціали територій. Таким чином громада стане заможнішою.

Під час виокремлення перших трьох потенціалів аналітики розглядали громаду у трьох широтах. Для цього виокремили 3 зони: місто, приміські території і віддалені села. Для кожної з них є підхід.

Перший потенціал – створення індустріального парку

Його найефективніше буде використати на території у Полтаві чи поблизу міста.

Ігор Петріченко говорить, що індустріальний парк відіграє важливу роль у національному контексті і тут треба рахуватися з внутрішнім валовим продуктом.

ВВП є сумою доданої вартості, що створюють в країні. Промисловість формує частку експорту, від якого залежить ВВП. Своєю чергою, рівень заробітної плати прямо залежить від ВВП.

«Хочемо, щоб бюджети буди вдвічі більші, треба збільшувати ВВП. Якщо всі розумітимуть це, то треба створювати додану вартість і зросте спроможність громади і країни», – каже Петріченко.

І у цьому допомагає індустріальний парк. Це територія під промисловість, що підключена до комунікацій і створює сприятливі умови для розвитку промисловості, будівництва заводів.

Промисловість залишається основою економіки, бо створює мультиплікацію у робочих місцях.

Наприклад, одне робоче місце на заводі Intel створює 30 робочих місць у сфері послуг. Кожне робоче місце у виробництві призводить до навантаження суміжних галузей. Якщо збудувати новий завод, який робить додаткові замовлення на інших підприємствах, то на них виникають додаткові робочі місця.

Після цього нові робочі місця мультиплікуються з коефіцієнтом 1,6. Тобто, якщо людина заробила 10 тис. грн на новому підприємстві і витратила їх, то попит зростає на 16 тис. грн.

За словами Ігоря Петріченка, що індустріальний парк у Полтавській громаді матиме 2 тис. 800 робочих місць, які створять резиденти. Завдяки цього громада фактично отримає 5 тис. 200 робочих місць через мультиплікації. Таким чином зросте податок фізичних осіб і всі ці гроші підуть у громаду.

Індустріальний парк для громади потребує 150 млн доларів інвестицій. Це гроші, які інвестори вкладуть у підприємства.

Зі свого боку громаді потрібно знайти 150 млн грн для створення парку. Ці гроші вдасться повернути ще коли інвестор будуватиме заводи. По 150 млн грн надходитимуть громаді, коли всі резиденти запрацюють.

«Є програми, за допомогою яких можна залучити до 90% витрат на створення індустріального парку від Державного фонду регіонального розвитку. Тобто громаді треба 3 млн на проєкт і 15 млн грн як 10% від кошторису об’єкту. Все інше може дати держав. У перший рік ми повернемо гроші і ще з плюсом повернемо», – каже Ігор Петріченко.

Індустріальний парк розв’язує проблеми великого бізнесу у пошуках землі та підключення до комунікацій. Також сприяє створенню робочих місць й суттєво розв’язує проблему безробіття, має позитивний економічний ефект. Це показує досвід Вінниці, де працює вже 3 індустріальні парки. Про це ми детально розповідали тут.

Другий потенціал – садівництво та вирощування ягід

Цей варіант підходить віддаленим територіям з меншим населенням, аніж у приміських селах.

Артем Дугін говорить, що успішний кейс з використання цього потенціалу показала Вінницька область. Там є підприємство, що працює майже на 1 тис. га землі й має яблуневий садок, вирощує суницю тощо. Це підприємство має австрійські інвестиції та повністю відкрите для звітності:

«На цьому прикладі можна дізнатися яку модель можна будувати і спроєктувати таке ж підприємство. Ми обмежилися яблуневим садом і визначили, що для такого підприємства потрібно, порахували як воно поводитиметься фінансово. І дійшли висновку, що таке підприємство здатне створити робочі місця у віддалених населених пунктах».

Сьогодні Полтавська громада має приблизно 34 тис. га сільськогосподарських земель. Майже всю землю обробляють фермери, але вирощування пшениці чи умовної кукурудзи. Такий різновид фермерства не сприяє зайнятості жителів приєднаних територій.

Натомість підприємство, що займається садівництвом та ягідництвом може мати 300 постійних робочих місць і 1 тис. 200 місць сезонних. Якщо культури різні, то сезонні робітники можуть там працювати  увесь літній сезон. Таке підприємство може сплачувати до бюджету громади щороку майже 30 млн грн ПДФО. Якщо рахувати цей ефект, то стане зрозуміло, що виробництво плодово-ягідної продукції дуже вигідне для зайнятості населення.

Підприємство, що займається вирощуванням ягід та садівництвом майже неспроможне самостійно існувати. Ці підприємства мають співпрацювати разом з експортерами та компаніями, що займаються доставкою замороженої продукції.

Третій потенціал – рекреаційний

Туристична галузь лишається актуальною для Полтави. Олександр Скрипай каже, що відпочинок у Полтаві та поблизу міста має попит у жителів великих міст.

Це можна побачити на прикладі роботи релакс-парку «Верхоли». Тут відпочивають туристи з усієї країни і найчастіше приїжджають люди з Дняпра, Харкова та Києва. Середній чек доволі високий, а вартість номеру сягає 10 тис. грн. Цьому сприяє логістика – Полтава у 3-годинній доступності.

Ще один приклад – «Мис доброї надії» у Диканській громаді. Також попитом користуються екопарки тощо. За словами Олександра Скрипая, рекреаційний потенціал теж допомагає розв’язувати проблему з безробіттям:

«Хтось скаже, що це не великий дохід у бюджет, але інвестиції на рівні 1-2 млн доларів, 100 робочих місць. У комплексах вище середньої офіційна зарплата. Дохід з ПДФО буде значний».

Експерти аналітичного центру кажуть, що це не основні 3 потенціали, адже громада має чимало галузей, які потрібно розвивати. Необхідна тільки політична воля та бажання громади.

Loading...