Рідні полеглого «азовця» Дмитра Пругла відмовилися від перейменування вулиці в Полтаві на його честь
Оновлення. Родина «азовця» Дмитра Пругла проти перейменування вул. Бугрової між Дублянщиною та Затуринським промвузлом (район Новобудови) на честь полеглого воїна, але не відмовляється від перейменування у наступних чергах.
Рідні Дмитра Пругла повідомили, що не дадуть назвати вулицю в закутку Полтави на честь героя й чекають наступних черг перейменування.
До родини полеглого воїна звернулися з проханням надати згоду на перейменування вулиці на честь Дмитра Пругла «Круглого». Цю пропозицію мали б винести на голосування, але рідні захисника відмовилися.
Про це ЗМІСТу відомо з засідання робочої групи з перейменування вулиць і провулків Полтавської громади.
Директорка «Інституту розвитку міста» Тетяна Татаріна розповіла, що причину відмови на прохання родини не розголошують.
На честь Дмитра Пругла пропонували перейменувати вул. Бугрову. Тепер для нової назви залишився 1 варіант – вул. Герциків. Герцики – козацько-старшинський, згодом дворянський рід, пов’язаний із Полтавою.
Полтавець Дмитро «Круглий» Пругло прийшов до «Азову» ще в 2014-му році, брав участь у всіх ключових боях підрозділу, де показав свої хоробрість та професіоналізм. Займав посаду заступника командира роти з роботи із особовим складом, його бійці завжди брали з нього приклад та щиро поважали.
У ніч з 6 на 7 червня у зоні проведення ООС у 2019 році обірвалося життя 28-річного полтавця Дмитра Пругла. Сталося це під час ворожого обстрілу на Світлодарській дузі – поблизу селища Новолуганське у Бахмуцькому районі Донецької області. Позиції полку прицільно обстріляли з артилерійських систем калібру 122 мм та мінометів калібру 120 мм.
Начальник штабу першого батальйону полку «Азов» Олексій позивний «Подвох» у момент загибелі побратима не був у зоні ООС. Про бій з переказів очевидців розповідав:
«Як мені відомо, гвоздики вийшли з Горлівки. За житловими кварталами розкинули батарею і відразу по запланованих цілях почали працювати по позиціях наших воїнів. Дмитро, мабуть, загинув так швидко, навіть не зрозумівши, що сталося. Бо перший снаряд, який впав, забрав його життя. Говорять, працювали на стільки щільно, як казали хлопці, навіть двох метрів у окопі не було, куди б не прилітав снаряд. Ті, які залишилися «трьохсотими» – це диво, що вони залишилися живими. На жаль, це диво на Дмитра не розповсюдилося…», – розповів військовослужбовець.
За його словами, за кілька днів до загибелі він отримав диплом магістра, постійно навчався та був душею компанії додає побратим.
«Дмитро ніколи не падав духом. Таких людей, як він, дуже мало. І це не порожні слова. Він був різним, але він був нашим. У кожному місті, де він навчався, працював, усі його поважали. Він був душею компанії. Побратими завжди могли до нього звернутися чи за порадою, чи за допомогою. Він був веселою, життєрадісною, позитивною людиною. Завжди прагнув досягати чогось більшого», – розповів «Подвох».
З воїном попрощалися 10 червня 2019 року у Полтаві. Його поховали на Алеї героїв.