Розвідника з Полтавщини посмертно нагородили орденом «За мужність»
Фото – Великобагачанської селищної ради
Матері та сестрі загиблого від мінометного обстрілу воїна передали державну нагороду.
Про посмертне нагородження захисника повідомили на фейсбук-сторінці Великобагачанської селищної ради 16 серпня.
Воїн Максим Кулинич народився 23 вересня 2001 року. Добровольцем пішов на війну. Спочатку воював у складі 71-ої окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Згодом його перевели до 93-ої окремої механізованої бригади. Воїн виконав свій військовий обов’язок до кінця.
«Він завжди говорив заспокоюючи мене, що все буде добре, щоб я не переживала, щоб налаштовувала себе на краще. І я не падала духом, я йому вірила. Але одного дня, того ж 18 жовтня, він зателефонував останній раз і сказав "Ми відступаємо". Таким спокійним голосом, з посмішкою на обличчі, говорив зі мною останній раз, а я навіть не здогадувалася», – написала сестра героя Валерія Кулинича, отримавши звістку про його загибель.
Захисник воював на напрямку Бахмут-Соледар. Тіло солдата тривалий час знаходилося на тимчасово окупованій території. Рідні та громада змогли попрощатися з Максимом Кулиничем 4 листопада.
Нагадаємо, родині загиблого нацгвардійця предали орден «За мужність».
Воїн Олексій Шевченко народився 2 червня 1996 року у Пирятині. Упродовж 2002-2013 років здобував освіту в Пирятинському ліцеї. Паралельно навчався у Дитячо-юнацькій спортивній школі, здобував спортивні перемоги на змаганнях районного та обласного рівнів. У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького здобув фах вчителя фізичної культури.
У 2017 році Олексія Шевченка призвали на строкову військову службу до в/ч 3052 Національної гвардії України. Згодом перевівся на контракт. У перший день повномасштабного вторгнення за власним бажанням став на захист України й продовжив службу в частині, де свого часу був строковиком.
Останній бій Олексій Шевченко прийняв 8 листопада. Молодий воїн загинув унаслідок мінометного обстрілу населеного пункту Вербове Пологівського району на Запоріжжі.
Загиблого оборонця Авдіївки з Полтавщини нагородили орденом «За мужність».
Дмитро Івахненко народився 18 січня 1995 року в селі Онішки. Після закінчення 9 класів місцевої школи продовжив навчання у Лубенському бухгалтерському коледжі. Згодом Дмитро Івахненко вступив до Полтавського аграрного університету, де здобув фах економіста.
З перших днів повномасштабного вторгнення Дмитра Івахненка мобілізували до війська. Воїн служив на Чернігівщині, а 20 січня 2024 року його військовий підрозділ перекинули до Авдіївки. Останнє бойове завдання захисник виконав з 4-го на 5-те лютого і відтоді вважався зниклим безвісти. В квітні його загибель підтвердили. З почестями поховали у рідному селі Онішки.
Також нагадаємо, подвиг двох полеглих воїнів з Полтавщини відзначили орденами «За мужність».
Павло Воробець народився 3 березня 1976 року. До війни воїн працював за кордоном, але коли розпочалося повномасштабне вторгнення, повернувся додому і став на захист України. На фронті Павло Воробець мав посаду помічника гранатометника відділення мотопіхотного батальйону. Захисник загинув 31 грудня від отриманих поранень несумісних з життям під час мінометного обстрілу поблизу Берестове Бахмутського району на Донеччині.
Володимир Ропотило народився 29 грудня 1990 року в Балясному Диканської громади. Служив снайпером у складі механізованого батальйону. Загинув 28 листопада минулого року від отриманих поранень несумісних з життям в бою поблизу Роботиного на Запоріжжі.