Серце воїна з-під Полтави зупинилося під час відпустки у рідному домі
Колаж ЗМІСТу
21 вересня у вічність відійшов військовий Олександр Олепір. Він проходив службу у складі Національної гвардії України.
Олександр Олепір відійшов у вічність під час відпустки вдома. Про це повідомили у Терешківській громаді 24 вересня.
Олександр Олепір народився 20 вересня 1991 року. З початком повномасштабного вторгнення чоловік вирішив приєднатися до лав захисників України. У війську він служив на посаді стрільця в 37-му окремому полку Східного оперативного об’єднання Національної гвардії України.
Військовий приїхав у коротку відпустку до рідного дому та батьків. 21 вересня його серце раптово зупинилося. У захисника залишилилися батьки, рідні, друзі та близькі. Прощання з Олександром Олепіром запланували на 25 вересня.
О 10:00 у Свято-Успенському кафедральному соборі в Полтаві проведуть чин відспівування. О 10:45 у Микільському сформують живий коридор від магазину «Асорті» до місцевого кладовища в Димках. Поховання захисника запланували на 11:00.
Для охочих провести військового в останню путь організують автобус до місця відспівування та у зворотному напрямку. О 09:20 він вирушить від будинку Олександра Олепіра в Микільському, вул. Центральна, 55, із зупинкою біля магазину Липницького. О 09:30 автобус буде біля магазину «Балу» в селі Терешки.
Вічна пам’ять захисникові!
Згадаємо імена полеглих на фронті земляків
У 2025 році Назар Бринчак долучився до лав Збройних сил України. Служив оператором БпЛА. 28 лютого 2026 року під час бойових дій біля населеного пункту Водяне на Харківщині Назар Бринчак зник безвісти. Офіційно його смерть підтвердили лише зараз.
Руслан Радченко служив у 152-й окремій єгерській бригаді імені Симона Петлюри. З вересня 2024 року чоловік не виходив на зв’язок з рідними. Тривалий час захисник перебував у статусі зниклого безвісти після запеклого бою. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила, що Руслан Радченкозагинув 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Українка Покровського району, що на Донеччині.
Олексій Калініченко проживав у селі Попівка Карлівської громади. Проходив службу у Збройних силах України, мав звання старшого лейтенанта. Служив на посаді начальника зв’язку та кібербезпеки другого механізованого батальйону. Після отриманого поранення, Олексій Калініченкопомер у госпіталі 14 вересня. Йому було лише 33 роки.