Статус ветеранів, медичні протоколи, пільги. Полтавець Ігор Мочалов розповів про роботу Громадської ради при Міністерстві ветеранів
Очільник ГО «Полтавські родини полеглих Захисників України» Ігор Мочалов розповів, як працює Громадська рада при Міністерстві у справах ветеранів, які тонкощі щодо пільг учасників АТО та членів їх родин є наразі, та що, на його думку, робити зі статусом ветеранів інших війн.
Минулої п’ятниці, напередодні Дня Незалежності України, в столиці відбувся ІІ Міжнародний волонтерський та ветеранський форум «Там, де ми – там Україна». На його відкриття особисто завітав Президент Володимир Зеленський. Як розповіла ЗМІСТу голова ГО «Спілка вдів та дітей учасників бойових дій «Птаха» Олла В’яла-Бойко, головна новина форуму – те, що Міністерство у справах ветеранах не ліквідовуватимуть. Про це заявив гарант на форумі, а пізніше про це повідомили на офіційному сайті Президента.
Нагадаємо, що інформація про ліквідацію Мінветеранів з’явилася після посту народної депутатки від «Слуги народу» Галини Третьякової, в якому вона зазначила, що партія не має наміру відновлювати комітет ВР у справах ветеранів, але створить агенцію, яка координувати надання пільг:
«У нашій фракції є і ветерани, і добровольці, і волонтери. Тим більше вони є серед наших виборців. Ми будемо лобіювати права ветеранів. Але для цього не потрібно плодити бюрократію у вигляді комітетів чи цілих міністерств».
Натомість 23 серпня Зеленський заявив:
«Міністерство у справах ветеранів ніхто не ліквідовуватиме. Це ганебні чутки. Ви краще за інших знаєте, які там є проблеми, що не працює і що справді треба терміново змінювати. Ми будемо втілювати все це у життя».
Крім цього, він запропонував ветеранам висунути свого кандидата на посаду міністра, а також повідомив, що комітет у справах ветеранів об’єднають з іншим, але його функціонал не зникне.
Перед форумом ЗМІСТ зустрівся з Ігорем Мочаловим – полтавцем, військовим пенсіонером, який втратив сина Олександра при виході з Іловайська у 2014 році. Він очолює ГО «Полтавські родини полеглих Захисників України», і наприкінці лютого увійшов до складу Громадської ради, яку обирали шляхом інтернет-голосування. Ігор Мочалов розповів, як ставиться до ініціативи розпуску Мінветеранів та чим займається наглядовий орган при міністерстві.
Так, Мінветеранів було створене наприкінці 2018 року. До його складу входить 4 особи – пані міністр Ірина Фріз і три заступника. При ньому діє Громадська рада. США надали грант, завдяки чому до роботи підключили «Юридичну сотню» – громадську організацію, яка займається саме проблемами учасників АТО, розповів Ігор Мочалов:
«Якщо законодавчі акти стосуються саме ветеранів війни та членів їх сімей, то всі ці документи розглядаються Громадською радою, а далі – погоджуються чи не погоджуються».
Але є один важливий нюанс. Міністерство повинно було займатися певною соціальною групою, продовжує він. Це – ветерани російсько-української війни та члени їх сімей, які визначені Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». А коли почали розбиратися, то з’ясувалося, що у цей закон включений ті категорії, які взагалі до війни ніякого відношення не мають.
«От у нас по Полтавській області 152 загиблих захисника України, 354 – члени сім’ї загиблих. А саме такий статус, як у нас, по Полтаві мають 7,5 тисяч осіб. Наприклад, у нас у Київському районі в Полтаві за такою пільгою є дитина війни – старенька бабуся 90 років, а вона має статус дитини, загиблого чи померлого ще під час громадянської війни. А взагалі в Україні саме такий статус, таке саме посвідчення і такі самі пільги мають ще 168 тисяч. Що це за люди? Нам це не зрозуміло».
За його словами, закон про статус ветеранів захищає всіх – починаючи з ветеранів громадянської війни минулого століття і до наших днів. Тобто до тих, хто приймав участь у війнах (російсько-українській, на території інших держав), включили навіть Небесну Сотню. На думку Ігоря Мочалова, коли вносили зі зміни, депутати не хотіли «парити мізки» для написання окремого законопроєкту, а просто додали нові категорії до вже існуючого закону:
«І перше завдання – розібратися з цим категоріями, систематизувати і визначити, хто ж у нас ветерани війни на Сході, а хто – інших війн. Наприклад, ветеран Збройних сил. Багато з них взагалі ніколи не воювали, шліфували паркет, прослужили 25 років – і вже ветеран. Він помер від загального захворювання, а його сім’я отримала статус, як наче той загинув на війні. Це нонсенс».
Цей закон був прийнятий у 1993 році. За його словами, у цьому ж році Україна, як і решта колишніх республік СРСР, прийняла на міжнародному законодавчому рівні договори про збереження пільг відповідних категорії, які надавав Радянський Союз учасникам воєн, зокрема і Другої світової.
«Виходить, що в одних є заслуги перед державою, у тих – є заслуги перед Радянський Союзом. Питання: чи повинні ми надавати таку пільгу? Але закон такий, що пільги, встановлені у 1993 році, не можуть бути відмінені чи змінені».
До певного часу не було суттєвим, зазначає Мочалов. А тепер і у ветеранів, і у членів їх родин виникли ряд складнощів, зокрема з пільгою на безкоштовний проїзд, через що періодично виникають скандали не тільки в Полтаві, а й інших містах. Він зазначає, що в Полтаві 80 членів родин (батьки, дружини, діти загиблих воїнів АТО). А скільки всього осіб у місті мають право на таку пільгу – ніхто йому відповісти не може.
«Тому з таким посвідченням дуже багато людей, і для перевізників, очевидно, що не вигідно возити всіх. Хто з них учасник АТО (бо в них такі самі посвідчення, як у ветеранів війн усіх часів і народів), розрізнити неможливо. А скандали виникають, бо раніше була компенсація від держави для перевізників, пов’язаних із перевезенням пасажирів пільгових категорій, а тепер державний бюджет перекинув усе на місцевий, а місцевий бюджет може чи не хоче компенсувати».
За його словами, Міністерство зараз хоче ці категорії систематизувати. Громадська рада вимагає, що має бути закон про статус ветерана російсько-української війни та членів їх сімей). На їх розгляд «Юридична сотня» вже презентували концепцію, де розписано, хто такий ветеран, і який статус у нього та його родини.
«У мене статус знаєте який? Особи, на яку розповсюджується закон. Тобто я не є батьком ветерана, який загинув. А там буде розподілено – ветерани; ветерани з інвалідністю внаслідок війни; ветерани, які загинули або померли і члени їх сімей».
У цій концепції не буде поділу на війни, хоча він каже, що це питання піднімали. В основі визначення ветерану – хто воював, той і ветеран, незалежно від того, де він воював.
Ігор Мочалов каже: з однієї сторони, у нас практично не залишилося ветеранів Другої світової. З іншої – потрібно розібратися з тими категоріями пільговиків, які не брали участь безпосередньо у військових операціях (а у законі прописано: Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час). Позиція Громадської ради – статус учасника бойових дій, пов’язаних з російсько-українською війною, має відрізнятися від попередніх.
Він пропонував «витягти» з закону всі категорії, зобов’язання щодо яких взяла на себе Україна в 1993 році, таким чином розділивши ветеранів.
Крім цього, у Міністерстві піднімають питання щодо медичного забезпечення. Так, з’ясувалося, в Україні нема протоколу лікування контузії. Як писало «Дзеркало тижня», цитуючи заступника начальника Української військово-медичної академії полковника медичної служби, професооа Всеволода Стеблюка, травми голови становлять від 33 до 45% (кількість залежить від періоду АТО). Із загальної кількості близько 80% — це легка травма голови, яку називають контузією.
За словами Ігоря Мочалова, частіше за все контузію лікую як черепно-мозкову травму, але ж методика лікування контузії – вона взагалі інша.
«Підняли це питання перед Міністерством охорони здоров’я, щоб вони все ж таки розробили такий протокол».
Він наголошує: Мінветеранів потрібне, бо воно має право законодавчої ініціативи, що дозволяє пришвидшити роботу. Крім того, воно спеціалізується саме на проблемах ветеранів, і на його думку, його розформування мало б негативні наслідки для тих, хто потребує допомоги після повернення з фронту:
«Кажуть, що міністерство створив Порошенко. Ні, не Порошенко! Міністерство у справах ветеранів створили ветерани. Три роки вони боролися, щоб створили цей орган. Аналогічні органи, наприклад, є у США. Там дуже велике міністерство, яке займається проблемами ветеранів. А у нас такого міністерства не було, але було дуже багато проблем, які виникли саме з ветеранами війни. Вони не вирішувалися, їх не вміють вирішувати. Україна не тільки була не готова до війни, Україна не готова була і працювати з її наслідками, що стосуються ветеранів».
Ігор Мочалов каже, що міністерство проводить роботу з реабілітації – наприклад, навчає ветеранів, як відкрити свою справу. Каже, має багато прикладів серед знайомих хлопців із батальйону «Донбас» (там же воював його покійний син), які пройшли Іловайський котел і були в тяжкому психологічному стані, але які змогли «стати на ноги», відкрили власну справу і вже вступають у вищі навчальні заклади, аби отримати знання. На жаль, він не знає таких історій щодо полтавських АТОвців, – каже, тісно спілкується саме з ними.
Фото Богдана Проскурова