«Тебе розбирають на сувеніри». Що говорив Олег Сенцов під час зустрічі з шанувальниками у Полтаві

«Це дуже правильна річ – патріотичне виховання дітей. Це стратегічний напрямок для всієї держави, тому що наше майбутнє – це наші діти. Наша держава буде така, якими будуть наші діти». 

«Дуже багато навантаження, але рівень при цьому освіти падає. Тому що вони хочуть зробити якихось там вундеркіндів, а виходять трієчники».

«До мене у в’язницю прийшли листи з якоїсь школи сільської. 15 листів з якогось класу. Усі написані як під копірку. Однакові. Я просто бачу цю дитину. Бідні діти, навіщо вас так мучити? Я розповів про хлопчика, так він писав із папою, з мамою. Написав від себе, а ці – з під палки на уроці, тому що текст був майже однаковий. Це було жахливо, тому що це патріотизм з-під палки, він не працює. Треба більш тонко, треба зацікавити».

«Зараз стало трохи легше, тому що вже луна пройшла, менше пишуть, менше кудись смикають. Уже можу повернутись до свого життя. А коли вийшов... У Києві якось проблем не було, а у Львові були. Тому що якось я приїхав тоді на книжковий форум два роки тому. Це по вулицях неможливо було ходити, це правда. Це, з одного боку, прикольно, а потім ти просто не можеш фізично пройти. Підходять люди, і вони щирі з тобою. Ти не можеш кудись втекти або сказати всім “бувай”, а люди образяться. Ми тебе підтримували, а ти так поводишся. Ти повинен себе віддавати: от вам, вам шматочок мене, вам, вам, вам. Це забирає твій час, забирає твої сили, енергію». 

«З цих двох років на свободі я дуже багато часу прожив для інших. Це правда. Тому що люди постійно чогось від тебе хочуть: пишуть, дзвонять. Олег, можеш зробити те і те. Я кажу ні, вибачте, у мене за напрямком праці немає часу на це, розумієте. А ось ти такий. Тобто я виходив з плакатом, а ти так поводишся. І все, ти мене розчарував. Тобто так пишуть люди й не розуміють, що у мене є своє життя. Я роблю те, що я роблю. У мене є своя родина, є кіно, література і є громадська діяльність – основні напрямки»

«Бувають речі, які взагалі забирають багато часу і це інші історії, і тебе тягнуть в них. Зараз я якось навчився ставити ці бар’єри, тому що дійсно багато часу забирають ці моменти, які іноді не зовсім корисні для мене, для суспільства. Відмовляти людям мені важко, але якось уже навчився, тому інакше тебе просто розбирають на сувеніри. От був Сенцов, а потім сто маленьких ляльок Сенцова немає, його розібрали».

«Я відмовився від свого політичного життя, а не громадського. Тут є різниця. У нас завжди змішується це разом. Я сказав, що я не підтримую жодну політичну силу, я окремо, тому що я не збираюсь займатись політикою ні зараз, ні в найближчому майбутньому. Немає таких планів. Я займаюсь творчістю, кіно, тому що я розумію, що в мене є якість очікування і впливи, є сім’я».

«Я роблю все, що в моїх силах. Перш за все мій напрямок це протистояння Росії та звільнення наших політв’язнів, інший напрямок – це реформи всередині країни, тому що ми за це виходили на Майдан, ми за це в Київ поїхали, щоб країну змінювати. Тому якщо відбуваються якісь речі, які гальмують Україну, я про це говорю вголос».

«Я вже дуже сильно посварився з владою, тому що я багато разів “стукав по касці” туди, і вони так от трохи на мене косяться, мовляв, Сенцову дали квартиру, дати знімати кіно, а він щось не заспокоїться. Вони думали, що за це все мене можна купити. Ви можете все це забрати, але забрати мою вільну волю ви не зможете [...] Я з вами не воюю, просто ви робіть і розумійте, що ви стали владою, тому що ми тоді лягли кістьми на Майдані. Якби цього не сталося, була б у нас зараз Білорусь, а у нас зараз вільні вибори. Ми вибрали Зеленського, тому що люди так проголосували. Ми на це працювали, будь ласка, працюйте зараз на нас».

«Дуже сильна різниця з тими ж росіянами й білорусами, тому  що наше суспільство дуже активне політично і громадськи. Ми читаємо, що відбувається, тому що розуміємо, що можемо на це вплинути. Росія дуже пасивна. Нам пропаганда каже, що вони там всі дуже агресивні, але ні – вони дуже пасивні. Кричить там щось радіо, взагалі не цікаво, політика взагалі не цікава, нікому не цікава. Тому що у них держава окремо, люди окремо. Люди розуміють, що нічого не зможуть зробити у цій сфері, хай вона нас не чіпає. А у нас ні, ми знаємо, що можна постукати й чогось свого досягти. Ми це зробили, у нас була революція. Я сподіваюсь, що третьої не буде, і ми будемо розвивати більш поступово еволюційно [...] Ми розвиваємось, це радує, і я радий за наших людей. Тому що якщо змінюється суспільство, змінюється і держава. Вона також змінюється, але трохи повільніше, ніж люди».