У бою за Україну загинув працівник вагонобудівного заводу Максим Хорольський з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу
У цивільному житті Максим Хорольський був працівником Крюківського вагонобудівного заводу, а з війною став стрільцем-вогнеметником десантно-штурмового батальйону
30 березня у Кам’яних Потоках відбулася церемонія прощання із загиблим робітником Крюківського вагонобудівного заводу Максимом Хорольським, повідомили у Крюківському вагонобудівному заводі 30 березня.
Життєвий шлях воїна
Максим Хорольський народився 8 серпня 1987 року у селі Кам’яні Потоки, що поряд із Кременчуком. Закінчив там школу і пішов працювати. Першим місцем його роботи була Кам’янопотоківська агрофірма «Кам’янка». У 2006 році влаштувався на Крюківський вагонобудівний завод вантажником до цеху складського господарства.
На базі навчально-виробничого центру підприємства Максим Хорольський опанував суміжні професії газорізальника, слюсаря з механоскладальних робіт, чистильника металу, відливок, виробів і деталей. Трудився стропальником у складальному, півскатно-візковому цехах, корпусах вантажного, пасажирського вагонобудування та складально-зварювальному. Він завжди сумлінно й добросовісно виконував свою роботу.
З 17 жовтня 2025 року служив на посаді стрільця-вогнеметника десантно-штурмового батальйону. Життя воїна обірвалося 22 березня під час виконання завдання поблизу населеного пункту Мала Корчаківка Сумської області.
Старший майстер цеху складського господарства Руслан Куценко схвально відгукується про Максима, каже, що він був хорошим трудівником, з відповідальністю ставився до виконання всіх завдань і часто проявляв ініціативу, що особливо цінується на виробництві. Комунікабельний, чуйний, доброзичливий чоловік.
У Максима Хорольського залишилися батьки, а також старший брат Руслан, котрий наразі також воює. Він теж вагонобудівник, до мобілізації працював у транспортному цеху стропальником.
Вічна пам’ять воїну!
Згадаємо імена полеглих на фронті земляків
З перших днів повномасштабної війни Олександр Жуков став волонтерити та допомагати Силам оборони України. 9 квітня 2025 року його мобілізували до лав захисників. «Мілан» служив морським піхотинцем у 37-й окремій бригаді морської піхоти та був оператором роботизованих наземних комплексів. Життя воїна обірвалося 24 березня 2026 року в районі населеного пункту Тарасівка на Дніпропетровщині.
Боєць Олександр Москаленко народився 4 жовтня 1987 року. У лавах захисників він виявляв відвагу та незламність духу, виконуючи обов’язки командира бойової машини в одній із найгарячіших точок оборони України. 23 березня на Сумщині під час виконання бойового завдання загинув командир бойової машини.
Максим Сторожев народився на Полтавщині у селі Варварівка. У війську чоловік служив у званні старшого солдата, він загинув 6 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Селидове Покровського району на Донеччині. Воїну було 49 років, нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Андрій Губайдулін народився на Полтавщині у Кременчуці, де навчався у місцевій гімназії № 24. Воїн схилив голову 16 березня цього року під час виконання бойового завдання.