У Кременчуці прощалися з полеглим на прикордонні Харківщини воїном: двоє доньок втратили батька
Колаж ЗМІСТу
37-річний Сергій Попович вперше став на захист України у 2014 році, а у перший день повномасштабної війни знову взяв до рук зброю. Його життя обрівалося поблизу Липців на Харківщині, за 15 км від кордону.
Про те, що Сергій Попович загинув, повідомили у Кременчуцькій громаді, де 17 жовтня провели захисника у вічність.
Бойовий шлях Сергія Поповича
Народився воїн 27 лютого 1987 року в селі Зибкове на Кіровоградщині. Закінчив загальноосвітню школу, грав у складі місцевої футбольної команди «Метеор». Після досягнення призовного віку виконував свій громадянський обов’язок у лавах Збройних Сил України, служив у морській піхоті в місті Феодосія.
З 2014 році захисника воював на Луганському напрямку, де виявив свої найкращі людські риси. 2016 року отримав статус учасника бойових дій.
Із серпня 2018 року Сергій Попович працював водієм навантажувача в транспортному цеху Крюківського вагонобудівного заводу в Кременчуці:
«Працелюбний, відповідальний, товариський і життєлюбний – таким пам’ятають його товариші по роботі. Добре розумівся у техніці, швидко її лагодив, завжди був привітний і доброзичливий. Був хорошим сім’янином і господарем, обожнював своїх донечок – десятирічну Ангеліну й семирічну Кіру, безмежно любив дружину Анастасію, з великою повагою ставився до мами, вітчима, брата та двох сестер», – згадують про воїна колеги.
У перший день повномасштабної війни, 24 лютого, оборонця вдруге мобілізували й зарахували до мінометного взводу. У лавах бригади він боронив Україну на посаді старшого механіка-водія батальйону оперативного призначення,
12 жовтня життя воїна обірвалося: Сергій Попович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Липці Харківської області.
17 жовтня з ним прощалися у Кременчуці. Поховали воїна на кладовищі у селі Зибкове на Кіровоградщині, де він народився.
Вічна пам’ять герою.
Згадаймо імена загиблих на фронті земляків
Олександр Ткаченко служив у десантно-штурмовому відділенні, виконував бойові завдання в межах операції Збройних сил України на Курщині. Життя воїна обірвалося під час виконання бойового завдання.
Дмитро Федорін склав голову під час бойового завдання на фронті. З полеглим захисником попрощалися у Зіньківській громаді. Воїн Дмитро Федорін повернувся на щиті до Шилівки. Односельці віддали йому останню шану.
Костянтин Різік служив на посаді водія 1-го протитанкового відділення протитанкового взводу. Його життя обірвалося під час виконання бойових завдань у складі свого підрозділу: Костянтин Різік загинув 10 жовтня поблизу населеного пункту Миропільське Сумської області.