Покладання квітів у Шумейковому урочищі, 9 травня 2021 року

Час стирає написи з граніту, але йому не підвладна людська пам’ять. Про це думаєш, щойно потрапляєш до Шумейкового урочища поблизу Лохвиці. У 1941 році на цьому місці потрапили в оточення та поклали життя за незалежність своєї країни майже 800 солдатів штабу Південно-Західного фронту разом з генерал-полковником Михайлом Кирпоносом.

Пам’ять про них живе. Саме тому щороку до урочища приїжджають сотні родин, щоб вшанувати і віддати честь сміливцям, які змінили хід історії та Другої світової війни. З 1976 року тут існує Меморіальний комплекс воїнам Південно-Західного фронту. Його створили, щоб увіковічнити пам’ять про солдат.

ЗМІСТ побував 9 травня у Шумейковому урочищі, що майже за 180 км від Полтави. Ми знайшли 4 історії про людей, які повертаються на це місце й пам’ятають подвиг полеглих.

«Тут досі знаходять їхні речі»

Пані Катерина і пан Микола подружжя. Вони мешкають в Ісківцях і з 1976 року 9 травня щороку приїжджають до урочища. За словами пана Миколи, з того часу кардинально усе змінилося, адже на їхніх очах створювали меморіальний комплекс, «розбирали» колгосп біля нього і знаходили речі загиблих:

«Я був менший. І мені розказували як одразу після тих подій жінки ходили полем і збирали їх, шукали своїх. Уявіть, що тут було і як це страшно. Я працював трактористом багато років на ось цьому полі (показує на поле навпроти бронзового пам’ятника воїнам, – прим. авт). Ми боєприпаси цілими купами бачили і ще знаходили. І зараз вони тут ще є. Тут досі знаходять їхні речі».

Бронзовий пам'ятник у Меморіалі

Пан Микола говорить, що в урочищі полягло чимало місцевих жителів. Зокрема, з Чорнухинського та Лубенського районів. Коли відкривали Меморіал, поблизу пам’ятника не було вільних місць. У 1976 році сюди приїхали жителі сіл навколо, близькі загиблих і небайдужі люди. У 2021 році, через пандемію, відвідувачів було значно менше.

Дід, уже діда Миколи з Ісківець, був на війні. Їхня родина не з чуток пізнала жахи Другої світової війни і єдине, про що, на його думку, треба мріяти – це мир.

Пані Катерина каже, що її батько під час Другої світової війни був зв’язківцем. Він повернувся додому без руки і розповідав як на завданні довелося тримати зубами дріт і прокладати його. За її словами, берегти пам’ять про загиблих воїнів – завдання кожного покоління:

«Тут шукають бодай якусь згадочку про загиблих, а ми з Миколою приїжджаємо, щоб побути і віддати шану. Чим можемо. Нещодавно знайшли рештки солдата, впізнали за написами на речах і перевезли до Росії. Там і поховали. Щороку, коли поле поблизу орють, знаходять боєприпаси, тут купа гільз. Яке горе. Дай нам Боже сил зберегти цю пам’ять».

Ветерани готуються до церемонії покладання квітів до постаменту, 9 травня 2021 року

«Люди забувають про 9 травня»

9 травня до урочища приїхав Тарас з Червонозаводського. На ньому – пілотка з радянською зіркою, серпом та молотом. Але та недокомунізована зірка майже непомітна, тому Тарас здається впевненим навіть у присутності поліції:

«Знаєте, я б взагалі форму усю надягнув. Люди забувають про 9 травня. А я не забуваю. Мій дід воював на 2-ому Українському фронті, був поранений. Для мене погано, що забувають це свято і в цьому влада винна. Я знаю та розумію, що ми й зараз воюємо з Росією і тут вони дійсно не праві. Їхній уряд в цьому винний. Не знаю, що вони ділять».

Тарас біля постаменту, 9 травня 2021 року

Тарас каже, що надає цьому місцю та даті надважливого значення, тому намагається приїжджати сюди щойно має можливість. Він говорить, що полеглі тут воїни допомогли отримати перемогу у Другій світовій війні. Через це у День перемоги над нацизмом у варто приїхати до урочища й подякувати за героїзм людям, які тут спочивають.

«Мій дід лежить тут, в урочищі»

Щойно завершилася урочиста церемонія покладання квітів у Меморіалі, сюди приїхали з десяток байкерів. Один з них – Сергій. Колеги представили його як очільника їхнього «клубу», але сам він каже, що жодного клубу не знає.

9 травня Сергій приїхав до урочища, щоб вшанувати свого дідуся. Він був один із загиблих у вересні 1941 року на цьому місці:

«Це завжди важко. Їхати сюди, бути, думати, але у мене дід тут загинув. Я до нього. Мій дід лежить тут, в урочищі. Через це для мене цей день важливий. Він як нагадування про його подвиг і про те, що таке війна. Вічний спокій їм і подяка».

Сергій приїхав до Меморіалу, що вшанувати пам'ять діда

«Сюди треба повертатися»

До Меморіалу приїжджають також цілими родинами. Родина Сергія з Лубен приїхала сюди з донькою власною автівкою. За словами Сергія, востаннє він був тут наприкінці 1990-х восьмирічним хлопцем і пам’ятає, що 9 травня урочище було багатолюдним. Також влаштовували реконструкцію подій. Цьогоріч знайшов можливість знову повернутися:

«З моєї родини прадіди брали участь у війні. Один у Запорізькій області загинув, бо не встиг відступити. Його там поховали. Сюди ми приїхали віддати честь загиблим, бо туди ми не можемо поїхати. Також ми не забуваємо що на сході у нас війна. Тому сюди треба повертатися й навіть мовчки вшанувати полеглих. І донечці ми говоримо про те. Що треба пам’ятати подвиги».

Родина Сергія біля місця загибелі генерала-полковника Кирпоноса

***

Вшанувати загиблих 9 травня приїжджали також голова Полтавської облдержадміністрації Олег Синєгубов із першим заступником Дмитром Луніним та заступницею Катериною Рижеченко. За словами Синєгубова, пам’ять про подвиг воїнів Південно-Західного фронту в урочищі Шумейкове має жити вічно й передаватися з покоління до покоління.

Меморіал (Фото – Полтавська ОДА)

Для цього до річниці подій восени планують в урочищі влаштувати реконструкцію подій та перепоховати шістьох воїнів, чиї рештки знайшли.

Loading...