У Полтаві під церквою діє підземний козацький храм
У полтавській Свято-Покровській церкві діє єдиний у місті подібний підземний храм, який, крім того, є першим і поки що одним козацьким храмом у нашому місті. На служби туди приходять представники сучасного українського козацтва.
Про його особливості та історію створення розповів священник Покровської церкви протоієрей В'ячеслав Рукас у понеділок, 18 травня.
Так, Свято-Покровська парафія входить до складу Православної церкви України, та знаходиться у мікрорайоні Сади-2. Вона була збудована 1996 року. Священник говорить, що у багатьох православних храмах є нижній храм, який знаходиться у підвальному приміщенні. У католицьких храмах це зазвичай називається крипта. Тобто це храм, який знаходиться під вівтарем. У Свято-Покровській же церкві нижній храм розташований не лише під вівтарем, а рівнозначний площі всього приміщення.
Священник В'ячеслав Рукас розповідає, що це додаткове приміщення для богослужінь планували зробити з самого початку, коли будувалася Покровська церква. Але через те, що громада будувала все за свої кошти, одразу два храми оснащувати було витратно. Згодом, коли з'явилися кошти в нижньому приміщенні все ж таки зробили храм. Полтавські різьбярі вирізали царські врата, а парафіяни-столяри зробили іконостас.
І вже 4 травня 2018 року нижній храм освятив архієпископом Федір. Тоді зібрались священнослужителі, парафіяни та представники Полтавського козацтва.
«Ми вирішили освятити цей храм на честь Петра Калнишевського. Оскільки Покрову шанують козаки й наша церква не мала своєї автокефалії, російська церква мало звертала увагу на українських подвижників. І тепер прийшов час канонізувати тих святих, яких завжди шанували козаки», – говорить протоієрей В'ячеслав Рукас.
Він відзначає, що Петро Калнишевський відомий не лише тим, що був останнім кошовим Запорізької Січі, а й тим, що після того, як Січ була зруйнована, його ув'язнили в Соловецькому монастирі. У сирому напівтемному приміщенні він просидів понад 20 років у кайданах. Але кошовий не втратив міцності духу, не зійшов з розуму, не почав гнівити Бога, нікого не проклинав і все зносив.
Петра Калнишевського амністував Олександр І, але козак уже не зміг повернутися до України, бо вже був старий та сліпий. І тому він зостався ченцем у Соловецькому монастирі.
«Це як образ незламності духу християнського: він нічим не мстив своїм кривдникам, він все зносив покладався на волю Божу і показав всім християнам цей християнський шлях», – зазначає священник.
Петро Калнишевський також відомий тим, що будував дуже багато церков. Один з таких храмів (дерев`яний) був побудований у місті Ромни, а потім парафіяни на його місці вирішили побудувати кам'яний храм. Тоді стару споруду розібрали та перевезли у Полтаву, на територію, де жив полтавський архієрей (зараз це територія військового госпіталю на вул. Козака, 2). Але у 1934 році більшовики спалили дерев'яний храм.
Тому, як розповідає протоієрей В'ячеслав Рукас, вирішили вшанувати Калнишевський, як подвижника і як козака:
«Адже козацтво підтримує дух нашої нації й до сьогодні. Як почалася визвольна війна Богдана Хмельницького, отак той козацький дух йде і до сьогодні. Нічого нового не вигадали».
У цьому нижньому храмі служби відбуваються не постійно, а у день пам'яті Петра Калнишевського, коли він представився (за новим стилем – 13 листопада). Це друге храмове свято Свято-Покровської церкви, а перше – на Покрову, що відзначають 14 жовтня. Також іноді там відбувається всенічні бдіння влітку, коли велика спека, адже там завжди прохолодно. А ще, коли у верхньому храмі відбувається ремонтні роботи, то служби теж приводять в нижньому.
Нагадаємо, раніше в цьому храмі відкрили прибудову для недільної школи.