У жовтневому бою на Курському напрямку загинув воїн з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу Фото поширила племінниця полеглого
Воїн зник безвісти під час виконання бойового завдання 15 жовтня 2024 року у напрямку села Ольгівка на Курщині. Нещодавно його упізнали за генетичною експертизою.
Про те, що Юрій Пастух загинув 1 квітня повідомили у Миргородській міській раді.
Юрій Пастух народився 18 вересня 1993 році на Полтавщині у Великосорочинській громаді. Чоловік долучився до 17-ї танкової бригади, воїна вважали зниклим безвісти 15 жовтня 2024 року на Курському напрямку поблизу села Ольгівка. Прощання з захисником запланували 1 квітня, траурний кортеж рухатиметься орієнтовно о 12:00. Місцевих просять утворити живий коридор пошани на в’їзді до Миргорода зі сторони «Армапрому».
Вічна пам’ять захиснику!
Згадаємо імена полеглих на фронті земляків
Богдан Вишневський народився 14 липня 1985 року в Карлівці. У лютому 2025 року чоловік пішов добровольцем до Національної гвардії України. Побратими знали його за позивним «Марс». 31 серпня 2025 року він пав у бою виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Микола Перетятько в червні 2025 року ухвалив рішення стати на захист України. У лавах Збройних Сил України служив старшим розвідником-снайпером. Останній бій воїна відбувся 9 вересня 2025 року на Покровському напрямку в Донецькій області. Саме там зв’язок із ним обірвався. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Юрій Кирса доєднавшись до війська він служив у званні солдата у третій штурмовій бригаді «Азов». З 16 квітня 2025 року його вважали безвісти зниклим на Луганщині поблизу села Нововодяне, нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Олексій Хандій став на захист України, аби вибороти її свободу та незалежність. Тривалий час рідні та близькі сподівалися на краще, проте результати генетичної експертизи підтвердили втрату. Життя воїна обірвалося 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Олександр «Мілан» Жуков служив морським піхотинцем у 37-й окремій бригаді морської піхоти та був оператором роботизованих наземних комплексів. Життя воїна обірвалося 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тарасівка на Дніпропетровщині.
З 17 жовтня 2025 року Максим Хорольський служив на посаді стрільця-вогнеметника десантно-штурмового батальйону. Життя воїна обірвалося 22 березня під час виконання завдання поблизу населеного пункту Мала Корчаківка Сумської області.