Зниклий безвісти під Часовим Яром воїн повертається до Полтавщини на щиті
Колаж ЗМІСТу
Богдан Вишневський у 2025 році добровольцем став до лав Національної гвардії України.
Лише нещодавно за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що Богдан Вишневський загинув у бою. Про прощання з воїном повідомили у Карлівській громаді 1 квітня.
Богдан Вишневський народився 14 липня 1985 року в Карлівці. Здобував освіту в школі, а потім закінчив професійно-технічне училище за спеціальністю «Тракторист-машиніст».
З 2010 року Богдан Вишневський переїхав жити в Донецьку область у Красногорівку. З 2012 року працював у Державній кримінально-виконавчій службі України.
У лютому 2025 року чоловік пішов добровольцем до Національної гвардії України. Побратими знали його за позивним «Марс». 31 серпня 2025 року він пав у бою виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
У воїна залишилися дружина два сини, батьки, рідні та побратими. Прощання з воїном запланували на 2 квітня. О 11:00 траурний кортеж буде рухатися зі сторони с. Федорівка в Карлівку по вул. Радевича - вул. Полтавський Шлях до міського кладовища, де поховають Богдана Вишневського.
Світла пам’ять воїна!
Згадаємо імена полеглих на фронті земляків
Микола Перетятько в червні 2025 року ухвалив рішення стати на захист України. У лавах Збройних Сил України служив старшим розвідником-снайпером. Останній бій воїна відбувся 9 вересня 2025 року на Покровському напрямку в Донецькій області. Саме там зв’язок із ним обірвався. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Юрій Кирса доєднавшись до війська він служив у званні солдата у третій штурмовій бригаді «Азов». З 16 квітня 2025 року його вважали безвісти зниклим на Луганщині поблизу села Нововодяне, нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Олексій Хандій став на захист України, аби вибороти її свободу та незалежність. Тривалий час рідні та близькі сподівалися на краще, проте результати генетичної експертизи підтвердили втрату. Життя воїна обірвалося 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Олександр «Мілан» Жуков служив морським піхотинцем у 37-й окремій бригаді морської піхоти та був оператором роботизованих наземних комплексів. Життя воїна обірвалося 24 березня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тарасівка на Дніпропетровщині.
З 17 жовтня 2025 року Максим Хорольський служив на посаді стрільця-вогнеметника десантно-штурмового батальйону. Життя воїна обірвалося 22 березня під час виконання завдання поблизу населеного пункту Мала Корчаківка Сумської області.