Упізнаний за ДНК танкіст повернувся на щиті: син воїна зростатиме без батька

Про те, що Ігор Гордієнко загинув, повідомили у Хорольській громаді. Там 7 березня воїна провели у засвіти.

Воїн народився 16 лютого 1986 року в місті Хоролі. У підлітковому віці втратив маму – Любов Бондаренко, яка за трагічним збігом обставин загинула в ДТП поблизу села Глибока Долина Староаврамівського старостату, його виховання взяли на себе бабуся й дідусь.

Чоловік виріс у них в селі Шишаки Клепачівського старостату. Там закінчив школу, а згодом вступив у Хорольський агропромисловий коледж на спеціальність «Механізація сільського господарства» та здобув професійну кваліфікацію техніка-механіка.

Перший етап трудової кар’єри розпочав із служби в охоронній компанії «Явір-2000», охороняючи вантажі у вагонах на залізниці. Згодом охороняв будівельні об’єкти в приватній охоронній компанії «Антарес-2000». Близько пів року працював у СВК «Перемога» трактористом.

У 2001 році познайомився з Наною-Шіхіною, дружба з якою через кілька років переросла в кохання. У 2015 році в пари з’явився на світ син Максим. 

У жовтні 2022 року Ігор Гордієнко вирішив захищати державу в складі бойового підрозділу, тому пішов до ТЦК. Близько двох місяців проходив навчання у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині, більш відомому як «Яворівський військовий полігон». 

За розподілом командування направлений у військову частину механізованих військ, у складі якої гідно ніс військову службу на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони на Бахмутському, Харківському та Луганському напрямках фронту. 

Молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого відділення на псевдо «Гошик» загинув 7 вересня 2024 року. Після проведення ДНК-експертизи тіло захисника ідентифікували та повернули на рідну Хорольщину для гідного поховання. 

Свого героя навіки втратили дружина, син, бабуся й дідусь, батько та брат. 

Вічна пам’ять герою.