Від ідеї до результату: як реалізують об’єкти Бюджету участі в Полтаві

Автор: Світлана Варвянська, 10 червня, 15:17

Фото: Від ідеї до результату: як реалізують об’єкти Бюджету участі в Полтаві


Якби про проекти, реалізовані в Полтаві у рамках Бюджету участі, треба було сказати двома словами, це були б слова «хоч щось». Але не тому, що люди мали погані ідеї чи хотіли неможливого. Здебільшого полтавців підводить хибна думка, що мати «хоч щось» краще, ніж нічого. Зайва поступливість призводить до занижених вимог щодо якості матеріалів і виконання робіт. Хоча у межах коштів, що їх виділяють на реалізацію проектів, цілком реально мати якісні, безпечні, унікальні об’єкти, які прослужать не одне десятиліття.  Звісно, якщо використовувати сучасні матеріали та актуальні ідеї, залучати для консультацій фахівців, вивчати позитивний зарубіжний досвід. Цього Полтаві поки що бракує.

За кілька днів ми проінспектували:

а) майже всі інфраструктурні об’єкти, побудовані у Полтаві в рамках Бюджету участі за три роки (2016, 2017 та 2018 роки);

б) об’єкти, які знаходяться на стадії втілення;

в) ділянки, де роботу з втілення проектів ще навіть не починали. І готові показати, що вдалося, що поки що не вдалося і як це все виглядає. Зауважимо, що предметом нашої уваги все-таки стали саме проекти Бюджету участі, які являють собою інфраструктурні об’єкти: дитячі та спортивні майданчики, громадські простори. Про проведення фестивалів, соціальних акцій, інших заходів (на кшталт збору відпрацьованих елементів живлення у школах, створення центру юридичної освіти) в цьому матеріалі не йдеться.

У ТЕОРІЇ

Полтава – одне з півсотні міст України, де запущено Бюджет участі. Ми були першопрохідцями – разом з Черніговом та Черкасами почали ще в 2015 році.

Інфографіка ЗМІСТ

Бюджет участі (або громадський/партиципаторний бюджет) – один з найвдаліших варіантів привчити містян до думки, що вони можуть безпосередньо впливати на те, як розподіляються бюджетні кошти у їхньому місті і як враховуються інтереси членів громади.

У Полтаві, щоправда, автори проектів часто – депутати міської чи районних рад, які використовують цю можливість, щоб краще познайомитися з електоратом на своєму окрузі та здобути прихильність майбутніх виборців, так би мовити, за бюджетний рахунок. Утім, це не заборонено, та й практика показує: що далі, то більше пересічних громадян наважуються подавати проекти – і, що важливо, отримують підтримку городян.

Інфографіка ЗМІСТ

Обсяг коштів, які витрачають міста на реалізацію проектів громади, може бути різним. Так, наприклад, у Парижі партиципаторний бюджет становить 5% міського, що дорівнює приблизно 100 млн євро. А в  Нью-Йорку в 2015 році бюджет участі складав всього 0,06% від бюджету міста, однак це близько 31 млн доларів.

Інфографіка ЗМІСТ

На Бюджет участі подаються великі і малі проекти, і кожен городянин може підтримати один такий і один інший.

Інфографіка ЗМІСТ

Відрізняються проекти сумами майбутніх інвестицій і, відповідно, обсягами того, що планується зробити. У Полтаві минулого року суми збільшили до 500 000 грн і 1 500 000 грн відповідно.

Важливо: бюджет має циклічний характер, тобто проекти розраховані на впровадження протягом одного року, і процедура повторюється щороку. Однак якраз з цим – вчасною та повною реалізацієї – в Полтаві не склалося.

Інфографіка ЗМІСТ

НА ПРАКТИЦІ

 

Інфографіка ЗМІСТ

Щонайменше 29 з проектів-переможців Бюджету участі пов’язані з появою нових інфраструктурних об’єктів на кшталт дитячих чи спортивних майданчиків, скейтпарку, облаштуванням на нині занедбаних територіях доглянутих алей або міні-парку декоративних рослин. Але на сьогодні фактично існують менше половини об’єктів. І якщо з переможцями 2018 року все зрозуміло – їх просто фізично ще не встигли реалізувати, то питання щодо долі проектів-лідерів 2016 і 2017 років залишаються.

Отже, найчастіше містяни мріють про дитячі та спортивні майданчики. Це не дивно: з такими місцями дозвілля в Полтаві сутужно. Більшість з них уже старі, небезпечні, не відповідають фізіологічним і віковим потребам дітей. Деякі існують лише на папері, бо ж ржаву напіврозвалену гірку та скрипучу гойдалку з поламаним сидінням майданчиком, по-хорошому, не назвеш.

Більше того: половина наявних майданчиків не перебувають на балансі жодної комунальної структури, а отже, їх не ремонтують і за ними не доглядають. А діти ростуть: граються, на чому є, отримують травми, за які ніхто не несе відповідальності…. Тож бажання вийти з цієї патової ситуації зрозуміле. Але радість від того, що тепер замість нічого матимуть «хоч щось», часто заважає людям подивитися критично на омріяний об’єкт. А ми таки спробували це зробити.

1. «Полтава велосипедна» – встановлення велопарковок біля комунальних установ Полтави (музеїв, лікарень тощо) та станції техобслуговування велосипедів поблизу театру ім. Гоголя.

Цей начебто нескладний (бо автори проекту все добре продумали і розписали) і не дорогий проект переміг ще у «першій хвилі» партиципаторного бюджетування. Однак реалізували його аж через два роки. У процесі проект зазнав змін: кількість парковок і станцій техобслуговування  зменшили (з 50 до 33 та з 5 до 1 відповідно) через те, що за два роки помітно зросла вартість і матеріалів, і виконання робіт. Але навіть за цих умов проект не змогли реалізувати вповні. На своїй сторінці у ФБ авторка Ірина Садовнікова нещодавно написала:

«Навіть поставити нещасних 33 велопарковки виявилось великою проблемою для тих, хто займається менеджментом цього процесу. Півроку не можуть дооблаштувати велосипедний насос біля вуличної станції СТО, яка вже навіть поіржавіла за цей час, і яку досі ніхто так і не взяв на свій баланс».

Йдеться, зокрема, про нібито виготовлену, але так і не встановлену велопарковку біля музичної школи №1 на вул. Стрітенській. Тому учні (а тут їх близько 800) і досі пристібають свої велосипеди або до металевої водостічної труби, або ще до якихось, явно не призначених для цього елементів. Або залишають вдома, звісно.

Крім того, при встановленні велопарковок подекуди були проігноровані розрахунки авторів проекту: не далі, ніж 15 м від входу; щоб паркування не заважало пішоходам і транспорту; а з урахуванням наявного покриття). Тому біля Школи мистецтв, наприклад, паркова встановлена занадто далеко від входу.

Усі ці нюанси, певно, не здаються глобальними для тих, хто не користується велосипедом у повсякденні. Але для активних учасників велоруху дискомфорт відчутний. Виглядає як недбале ставлення, адже нормальна реалізація проекту не вимагала від відповідальних міських служб додаткових витрат чи надзусиль.

Велопарковка біля Школи мистецтв

Велопарковка

2. Майданчик «Лелека» (Левада). Найперше питання, яке виникає, коли шукаєш цей майданчик у величезному спільному дворі кількох сучасних багатоповерхівок: чому про появу адекватних ігрових та спортивних об’єктів не подбали забудовники? Разом чи окремо, але вони точно могли б вирішити цю проблему без відчутних фінансових втрат. І чому люди, купуючи досить вартісні квартири, не ставлять перед забудовниками прості питання: де гратиметься малеча? Чи є умови для занять спортом? Чи планується озеленення, зручне зонування території? Адже усе це – складові комфортного життя. Шкода, що полтавці поки що не звикли вимагати цього. 

На самому майданчику встановлене сучасне обладнання. Є ліхтарі – і це добре, бо на освітленій території діти можуть гуляти і взимку, коли темнішає рано. Більшість майданчиків у Полтаві через це активно задіяні лише у теплу пору року. Майданчик розрахований на дітей різного віку. Здавалося б, це добре, бо місць для розваг дітей молодшого і середнього шкільного віку в нашому місті дуже бракує. Однак не зонований логічно – і це «мінус». Пісочниця для найменших зовсім поряд з гіркою для старших дітей і спортивним комплексом для найстарших. Майданчики для найстарших взагалі мають бути відокремлені.

Видно, що ніхто не подумав: діти переміщатимуться майданчиком хаотично, старші можуть збивати з ніг маленьких, а все це явно не сприяє створенню приязної атмосфери.

На майданчику є такий обов’язковий елемент, як лавочки, але їх логічно було б розмістити ближче до пісочниці, щоб батькам легше було контролювати малечу. Поряд з об’єктом немає зелених насаджень, які могли б давати тінь. А за наявними нормами, половина майданчика повинна бути захищена від сонця. Звісно, майданчик зовсім «молодий», але навіть саджанців дерев та кущів навкруги не видно. Тінь дають лише найближчі будинки. Наземне покриття важко назвати м’яким.

Але, як завжди, найбільша загроза – металева гойдалка. Мало того, що це традиційно не гойдалка на ланцюгах, яка була б значно менш травматичною для всіх користувачів майданчика – у розвинених країнах світу вже давно використовуються тільки такі. Так вона ще й встановлена посередині майданчика – і це постійна реальна загроза для всіх дітей, які бігають, відволікаються, занурившись у гру, і взагалі в силу свого віку ще не здатні адекватно оцінювати небезпеку. Тим більше, що майданчик – це місце, яке повинно бути максимально безпечним апріорі.

Дитячий майданчик «Лелека» на Леваді

3. Один з найсвіжіших і наразі найкрасивіших – дитячий майданчик по вул. Миру, 24. Але за цією красою теж криється небезпека. Тут гарно виокремлена зона для найменших. Щоправда, пісочниці у наших реаліях краще закривати кришками – це захистить їх від екскрементів безпритульних тварин та різного непотребу. Лавочка теж розміщена нелогічно – занадто далеко від пісочниці, де, очевидно, і гратимуться найменші. Та й однієї лавочки на такий великий майданчик може бути замало.

Пісок у якості покриття – хороший вихід. Це важливо, особливо під гойдалками, турніками. Але товщина шару мала б бути більшою. Гойдалка тут ще більш загрозлива, ніж у попередньому випадку: потрапити під удар дітям, які влаштували веселі перегони у замковому комплексі, простіше простого. Не ясно, як ефективно використовувати суміщене з гойдалкою баскетбольне кільце. Ясно, що мами малюків, які в цей час гойдаються, будуть проти. Адже маловірогідно, що м’ячем нікому «не прилетить».

Знову бачимо суміщенні дуже різних зон – ігрової та спортивної – розрахованих на різний вік. Їх краще б розділити. Взагалі, увесь вигляд комплексу говорить про те, що він передбачає високу рухову активність. Але одночасно є й дуже небезпечним. Виглядає так, наче діти тут повинні сто разів подумати, перш ніж здійснити наступний рух.

Дитячий майданчик по вул. Миру, 24.

Дитячий майданчик по вул. Миру, 24

«Але це неможливо, бо у дітей ще формується мозок, і до підліткового віку процеси саморегуляції досить не стійкі. І чим діти менші, тим важче їм контролювати процеси збудження та гальмування. Наприклад, важко помічати менших дітей в процесі активної гри, важко почути, що хтось кличе, коли чимось захоплені. Відповідно, коли споруджують подібні конструкції і таким чином їх розташовують, дітей від початку ставлять у складні та небезпечні умови. А потім їх же і звинувачують у нещасних випадках, говорячи «слідкувати треба за дітьми», «навчайте дітей бути обережними»...

Згідно з європейськими нормами, небезпека повинна бути присутня на дитмайданчиках рівно на стільки, щоб діти могли її відчути, можливо, зіштовхнутися з наслідками, але в результаті це має стати просто неприємним досвідом, а не каліцтвом чи смертю», – пояснює тренерка з дитячої безпеки Анна Ганжа.

4. Майданчик «Дитяча казка» по вул. Тунельна. Цей об’єкт визначити було непросто. Насправді, це загальна проблема: знайти позначку «Бюджет участі» чи подібну вдалося лише на велопарковках. Оскільки ж адреси об’єктів подекуди вказані неточно, то заплутатися – що було раніше, а що встановили у рамках партиципаторного бюджету – простіше простого.

Отже, «Дитяча казка» теж не дуже казкова. Насамперед через небезпечну гойдалку, яка розташована прямо посеред майданчика. Хоча, за нормами, має бути відокремлена і облаштована так, щоб інші діти не мусили стояти або проходити за гойдалкою. Краще, коли територіально гойдалка розташована поряд з парканом і так, щоб діти гойдалися обличчям до майданчика. Тут все навпаки. Про м’яке покриття не йдеться – у теплу пору року цю роль виконує трава, а от в міжсезоння малечі, певно, краще не падати.

Схоже, на майданчику також немає освітлення, а отже, діти користуються ним значно менше, ніж могли б. Гойдалка-балансир не має амортизаторів – користуватися такою не корисно і незручно.

Загалом, логіку розташування ігрових елементів у цій «казці» зрозуміти важко. Очевидно, що на більшості полтавських майданчиків – встановлених як у рамках Бюджету участі, так і поза ним – допущені одні й ті самі помилки.

Майданчик «Дитяча казка» по вул. Тунельна

Майданчик «Дитяча казка» по вул. Тунельна

5. Інклюзивний майданчик «Зернятко» – унікальний для нашого міста. Наразі він такий єдиний на всю Полтаву – і вже цим прекрасний. Якихось п’ять років тому про такі позитивні зміни ми могли лише мріяти. При його облаштуванні, звичайно, враховувалися особливі потреби майбутніх маленьких користувачів. Однак деякі елементи все ж не піддаються логічному осмисленню.

Зокрема, гойдалка, якою можуть користуватися діти на інвалідних візках, знову ж таки, нічим не відокремлена від майданчика. А ця конструкція досить важка і може стати смертельно небезпечною, якщо якась дитина відволічеться і підбіжить дуже близько. Користуються інклюзивним майданчиком і діти з інвалідністю, і без неї, тому розраховувати на те, що ніхто й ніколи не розгойдається занадто сильно, не варто. Зате тут же є чи не єдина в місті гойдалка на ланцюгах – максимально безпечна.

Пісок у якості покриття – явно не найкращий вибір у цьому випадку. Проїхати майданчиком на інвалідному візку, та ще й самотужки, буде важко. Звісно, якщо пісок періодично поновлюватимуть і він не перетвориться на щось, схоже за твердістю на залізобетон. Виходить, дітям постійно повинні допомагати батьки. І якщо малеча навряд чи заперечуватиме, то трохи старші діти вже прагнуть більшої самостійності у діях. Тож тут варто було використати спеціальні плити – достатньо пружні, але м’які.

Врешті, пісочниця встановлена зависоко для маленьких дітей в інвалідних візках. Їм доведеться весь час підіймати руки – в такому положенні навряд чи довго гратимешся. Можливо, частини пісочниці варто було встановити на різній висоті, щоб підлаштуватися під дітей різного віку. Зате пісок тут закривається спеціальною кришкою – і для Полтави це поки що дивина.

«Вишенька на торті»: практично на території майданчика розташований металевий гараж. З тих тимчасових споруд, що більш вічні, ніж Нотр-Дам. Це при тому, що згідно з Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів:

«Індивідуальні  гаражі та відкриті майданчики для постійного зберігання особистих автомобілів  місткістю до 300 легкових автомобілів слід розміщувати на периферії мікрорайонів або спеціально виділених ділянках житлових районів з віддаленням від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл, дошкільних закладів».

Інклюзивний майданчик «Зернятко»

Інклюзивний майданчик «Зернятко»

6. Проект «У здоровому тілі – здоровий дух» у Полтаві передбачав відкриття 12 спортивних комплексів у дворах багатоповерхівок: на Садах-1, Алмазному, МБЗ, Подолі та ін. Комплекси таки встановили, принаймні, за тими адресами, де ми перевіряли, вони є. Однак до встановлення є питання. 

По-перше, фарба на перекладинах вже почала облущуватися, хоч комплекси не прослужили і двох років. Це небезпечно, адже спортсмени можуть поранитися. По-друге, явно не вистачає м’якого (газонного) покриття: вправи на таких комплексах можуть бути досить травматичними, принаймні, для початківців.

Розташування деяких комплексів теж викликає питання: вони точно не можуть бути біля гірок, гойдалок, іншого ігрового обладнання. А надто дивно виглядають біля такого, яке явно проситься на металобрухт. Крім того, принаймні, деякі з цих комплексів розташували на майданчиках, що не перебувають на балансі міста (зокрема, на пров. Клубному, 4). Отже, у випадку руйнувань чи дефектів ніхто не нестиме відповідальність за ремонт чи заміну обладнання. Про дотримання вимог з озеленення, освітлення та ін., на жаль, зазвичай, не йдеться.

Проект «У здоровому тілі – здоровий дух»

7. Це – воркаут-комплекс «Я люблю турнік» у Сонячному парку. Теж один із перших переможців. Таких об’єктів дійсно не вистачає у центрі Полтави. Однак до самого виконання є претензії. Як мінімум, згідно з наявними ДБН, обов’язковий перелік елементів благоустрою на спортивному майданчику повинен включати: м'які або газонні види покриття, спортивне обладнання, озеленення, освітлення, огородження, урни, обладнання для паркування велосипедів. Тут же явно дечого бракує. Особливо покриття. Оті бетонні основи, що виглядають з землі, навряд чи «додадуть здоров’я», якщо хтось із спортсменів впаде.

Воркаут-комплекс «Я люблю турнік» у Сонячному парку

8. Але найбільше враження на нас справила зона спорту і відпочинку «Старе русло», що у селищі Вороніна. Як дістатися до неї, певно, добре знають тільки місцеві. Але це, власне, і не страшно, адже саме на них вона розрахована. Той факт, що баскетбольні щити вже залишилися без кілець, теж не надто вразив: за словами перехожих, їх відламали і вкрали зовсім недавно.

Зона спорту і відпочинку «Старе русло»

Але от футбольне поле – нерівне, з горбками ямками, схилами – навряд чи придатне для гри у футбол. Принаймні, гри повноцінної і безпечної, наскільки це можливо. Логічно було б його хоча б вирівняти.

Зона спорту і відпочинку «Старе русло»

Як і передбачено ДБН, майданчик обнесений сітчастим огородженням висотою від 2,5 м до 3 м. Щоправда, абсолютно неясно, яку практичну функцію може виконувати саме така сітка. Здається, в даному випадку вона – чисто декоративний елемент.

Зона спорту і відпочинку «Старе русло»

Окрема тема – опори, які використані в огорожі. Мало того, що вони виглядають непристойно іржавими, хоча цей об’єкт не відсвяткував ще навіть перший свій рік. Та ще й  якість бетонування така, що деякі опори вже сьогодні можна похитати без зайвих зусиль. Що буде згодом? Добре, якщо така опора просто впаде і не придавить жодного з хлопчаків, які грають тут у футбол.

Зона спорту і відпочинку «Старе русло»

Освітлення? Адекватне покриття? Ні, не чули. Залишається надія, що, зона відпочинку, яку почали робити восени 2018, просто ще не доведена готовності. Але надія примарна.

 

ЗАПИТ НА ЯКІСТЬ: Є ЧИ НЕМА?

У чому ж проблема? Чому цікаві, хороші ідеї «на виході» перетворюються на об’єкти з купою недопрацювань і дефектів? Хіба, подаючи проект на Бюджет участі, полтавці прагнуть цього?

Секрет, ймовірно, у тому, що подають проект і збирають голоси під нього одні люди, а реалізують: шукають підрядників, замовляють конструкції і матеріали, приймають виконану роботу, виділяють кошти – зовсім інші.

Власне, відповідальними є управління міськради та комунальні підприємства. Схоже, фахівців з дитячих майданчиків чи вуличних тренажерів у їхніх штатах немає, а залучати експертів «зі сторони» вони не поспішають. Та й кошти на це у кошторис проекту зазвичай не закладені. Тому і роблять згідно з власним розумінням, порушуючи не лише зважені європейські норми, до яких ще не дуже доросли, а й рідне українське законодавство. Хоча у межах тих самих 60, 80 чи 100 тисяч гривень, які все одно витрачені на реалізацію проекту, можна зробити все і якісно, і безпечно.

Можна. Але в суспільстві поки що відсутній запит на це. Запит на якість, запит на нетерпимість до недбальства, запит на відповідальність. Бажання мати «хоч щось» тут і зараз нівелює можливі ризики. Суспільство так довго жило в реаліях, де нічого немає і не буде, що готове задовольнятися будь чим. Незручною лавкою – бо раніше і такої не було. Небезпечним, хоч і новеньким, майданчиком – бо батьки в дитинстві мали для ігор лише кілька тріснутих бетонних плит, пару вкопаних у землю старих шин і кущі бузку біля металевих гаражів у дворі. Кривим футбольним полем – бо раніше взагалі ганяли м’яча на порепаному асфальті дворового проїзду, поступаючись час від часу дорогою сусідським автівкам. Відмовитися від неякісного, критикувати дефекти чи вимагати зробити якісно заважає страх, що завтра «занадто розумним» не дадуть навіть такого.

Але знаєте, що? Ці постійні компроміси, однобічні поступки – шлях в нікуди. Полтава варта найкращого. І люди в ній – теж.

Фото Олега Журавльова

Графіка й обкладинка Юлії Деркач

Опублікована: 10 червня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація