Я розказував про «Цуцика», а поряд тривали обстріли – полтавський письменник презентував антивоєнний роман
Віталій Запека вже відвідав понад 60 українських міст з презентацією свого роману «Цуцик». Повернувшись до Полтави, автор розповів про свою книгу та подорожі Україною.
Усього ветеран АТО та письменник планує провести 3 презентації «Цуцика» у нашому місті. Перша з них відбулася у Полтавському національному педагогічному університеті імені Короленка у вівторок, 22 жовтня.
Перший тираж антивоєнного роману уже розпроданий. Сам письменник жартує, що таким чином перетворюється з невідомого автора на маловідомого. З цією книгою Віталій Запека проїхав Україною таку ж відстань, як до Португалії та назад, а це більше ніж 8 тисяч кілометрів. За цей період чоловік проїхав усю лінію розмежування від Азовського моря до міста Щастя, де зустрів власний день народження.
Серед усіх відвіданих міст письменнику найбільше запам’яталися презентації в Авдіївці та Щасті:
«Авдіївка. Там і вдень обстріли й вибухи, і вночі. Під час презентації чули це все, але продовжив виступ і люди теж, ніби уже нічого не помічають. Звикли до війни. А коли їхали уже з міста, то ті, хто не воював, запитували, чи це гроза була. Я сказав, що це була війна. Коли у Щасті була презентація, то ми розташовувалися у 500 метрах від лінії розмежування. Я розказував про «Цуцика», а поряд тривали обстріли».
Продовжувати презентацію, попри вибухи та обстріли, які були зовсім поряд Вітаю Запеці вдалося лише тому, що він був її учасником майже 3 роки:
«Я був на війні 2 роки. Повернувся за тиждень до того, як мало бути 3 роки. Це сталося, бо я на фронті, під обстрілами почував себе як вдома, а коил повертався до родини то кілька місяців поспіль не міг адаптуватися. Вибачте мені , що я більше не воюю, що я більше не там».
Наразі уже планується другий тираж антивоєнного роману про війну очима песика. На обкладинці книги – вірний друг Віталія Запеки, домашній шпіц Тоша. Саме він став прототипом головного героя. Сам автор говорить, що він заслужено зображений на обкладинці, адже його теж можна назвати військовим песиком:
«Коли я був на війні, моя дружина гуляла з Тошою містом. Кожного разу, коли собака бачив людину у військовій формі, то кидався і біг до нього. Йому важливо було знати – я це чи ні. Тоша чекав на мене, тому його фото заслужено теж».
Герої твору мають своїх реальних прототипів. Також у «Цуцику» можна прочитати реальні діалоги українських воїнів, але деякі факти Віталій Запека дещо змінив для логічності сюжету.
Особливу увагу автор приділив емоційності книги. Він відзначив, що під час написання планував на якому етапі читач/ка сміятиметься, а де тривожитиметься, але не хотів, щоб його читачі й читачки плакали:
«Я читаю відгуки людей, які прочитали "Цуцика". Найбільше я не хотів, щоб вони плакали через мою книгу, бо я воював за те, щоб сліз не було. Та мені пояснили, що насправді це катарсис. Ймовірно, роман вийшов більш емоційним, аніж планував».
Наступна зустріч з читачами відбудеться в УМСА 12 листопада, але ще не відомо о котрій. А третя презентація відбудеться у полтавській бібліотеці імені Гончара.
Після цього Віталій Запека знову відправиться у подорож з «Цуциком», бо на презентації чекають у Запоріжжі, в Житомирі й не тільки.