Як «пам’ять про дідів» перемогла, коли Полтава вирішувала, чи залишати Вічний вогонь з міркувань економії
Вічний вогонь на Меморіалі Солдатської Слави вирішили залишити попри те, що його утримання потребує майже мільйона гривень на рік. Особливо на цьому наполіг міський голова Полтави Олександр Мамай.
Про це відомо з його промови 23 грудня під час засідання Полтавської міської ради.
Олександр Мамай традиційно згадав про молоді роки та пам’ять про полеглих під час Другої світової війни. Це стало основним елементом промови на підтримку збереження Вічного вогню:
Щоразу, коли у Полтаві піднімають питання про гасіння Вічного вогню, згадують про подвиг минулих поколінь у боротьбі з німецькими загарбниками, бо пам’ять про них є вічною. За місяць до повномасштабного вторгнення у 2022 році Олександр Мамай сказав, що Вічний вогонь є символом пам’яті і його залишать на славу дідам і прадідам, які воювали:
«Наші діди й прадіди зробили для нас стільки у тодішній Великій вітчизняній війні (Друга світова війна, – прим. авт), що була на території бувшого Радянського Союзу, що ми зобов’язані знайти ці кошти, щоб Вічний вогонь був постійним символом пам’яті тих наших пращурів які вибороли перемогу. Нехай зі сльозами на очах, але це велике свято. Поки я буду міським головою, Вічний вогонь буде на Монументі Слави постійно».
Пам’ять про полеглих під час Другої світової війни неодмінно має жити, але риторику про «пам’ять про дідів» без жодних інших варіантів частіше застосовують росіяни. Так з’явилося явище «побєдобєсія». Це узагальнювальна назва гіпертрофованої «переможної» істерії» та «культу перемоги» в путінській росії.
Звісно, цього не можна сказати про сучасну тилову Полтаву. Попри це, 23 грудня Полтавська міська рада не спромоглася ухвалити жодного рішення про дерусифікацію, засудження російської православної церкви, або відмову від Вічного вогню на користь економії.