Як у прикрасі ховали синьо-жовту стрічку і кому дарували бісерні черевички: виставка «Життя в узорах» у Полтаві (РЕПОРТАЖ)
У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського відкрилася виставка «Життя в узорах». На ній презентовані вироби ручної роботи XIX – початку XX століття, що відтворюють давні українські традиції.
Бісер середини XIX століття приблизно в чотири рази менший за сучасний чеський. На виставці у Полтаві можна побачити роботи, виконані цим дрібним бісером. Вишиті хустки з весільного посагу та котильони з прихованими жовто-блакитними стрічками. Про експозиції виставки ЗМІСТу розповіла музейниця Марія Пісцова.
Виставку «Життя в узорах» представили у залі №4 флігеля Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. На відкритті виставки відбулося дефіле, де показували традиційні типи прикрас. У залі також є портрет невідомої полтавки з герданом. За словами музейниці, виставка показує предмети з історичної колекції музею, вишиті бісером і зв’язані гачком. Це хустки, гаманці, чохли для чорнильниці, пера й олівця.
Марія Пісцова розповіла, що одна з представлених хусток має родинну історію. Бабуся подарувала її онуці в посаг на весілля. Хустку зберегли в доброму стані. Вона поєднує вишивку строчкою та ручну вишивку бісером. Крім того, на виробі відтворили візерунок «пейслі»:
«Як завгодно називають відтворений візерунок на хустці, дуже поширений в Європі, і в нас також його відтворювали навіть у вишивці на хустці. Це початок XX століття. Історія хустки така, що бабуся подарувала онуці як посаг на весілля. Це дорога річ: тут іде вишивка строчкою, а потім ще ручна вишивка бісером», – пояснила вона.
Мисливські сцени й мікробісер
Поблизу розміщені й побутові речі з історичної колекції музею: вишиті та в’язані гачком гаманці із мікробісеру, зображеннями мисливських сцен, собак та оленів на галявині. Серед них – чоловічий «бумажник» 1810–1830-х років, повністю вкритий бісерним узором:
«Це бісер середини XIX століття. Він десь у чотири рази менший, ніж сучасний, але з ним працювали. У Німеччині в селах були цілі групи, які працювали на продавців: чоловіки нанизували орнамент, а жінки в’язали гачком гаманці або торбинки».
У колекції є й черевичок, прикрашений золотими нитками й бісером. На звороті в нього є кріплення, щоб його можна було підвісити. Музейниця пояснила, що це була нагорода для найкращої учениці школи при Великобудищанському монастирі на початку XX ст.
Духовна спадщина та родинна пам'ять
У музеї також представлені ікони XIX століття. Зокрема, гобелен-ікона «Матір Божа, королева світу», де корона, скіпетр і німб вишиті бісером, та ікона «Богоматір з немовлям», суцільно зашита дрібним мікробісером.
Далі експозиція переходить до сучасних робіт за мотивами традиційних прикрас. Стрічковий гердан зроблений за мотивами прикраси Соломії Крушельницької.
«Ми знаємо, що у Лесі Українки є оцей гердан. Він чорно-білий, і кожна майстриня може варіювати кольори», – каже Марія Пісцова.
Окрему частину займають котильони. За словами музейниці, це чоловіча прикраса, але жінки її теж носили. Дизайнерка Алла Мисик відтворила бант-котильон із нещодавно виданого дослідження:
«В оригіналі за цими багатьма стрічками була схована синьо-жовта стрічка. Це 20-ті роки XX століття. Якби вітер війнув і ту стрічку відкрив, власниця зазнала б надзвичайних утисків при радянській владі. Але прикраса дійшла до нас через дослідження».
Фото Аліни Гончарової