«Якщо розібратися, то в нас усі були куркулями». Працівниця архіву СБУ Полтавщини розповіла про розсекречені справи часів Голодоморів
Служба безпеки України розсекретила архівні справи людей, яких репресувала радянська влада. Архів СБУ Полтавщини презентував добірку матеріалів, які стосуються жертв Голодоморів.
24 листопада в інформаційно-довідковій залі архівного підрозділу Управління СБУ Полтавщини зібрали справи жителів Полтавщини, які зазнали переслідувань від влади під час Голодоморів 20-30-х років минулого століття. Це справи на людей, які осмілилися критикували владу, протистояти свавіллю окупантів під час хлібних бунтів або просто вкрали їжу, щоб вижити.
Адміністраторка інформаційно-довідкової зали Олена Євдокімова працює в архіві впродовж 12 років. По кілька разів на рік вона створює тематичні підбірки матеріалів, приурочені до пам’ятних дат.
«Це підбір матеріалів за тематикою, ознайомлення і заклик до людей: знайомтесь, дивіться, думайте. Основне – це думайте. Про те, що ви читаєте, що бачите. Ми намагаємось донести інформацію до людей, щоб про це більше знав широкий загал», – говорить Олена Євдокімова.
Напередодні Дня пам’яті жертв Голодоморів Олена Євдокімова зібрала матеріали справ, які проходили за статтею 54-10 – антирадянська пропаганда і агітація. Обвинувачені отримували позбавлення волі щонайменше на пів року або оголошення ворогом трудящих з конфіскацією майна і позбавленням громадянства, або навіть розстріл.
«Справи кримінальні і політичні практично однакові: постанова, ордер на арешт, анкета заарештованого, протокол допиту, суд, вирок. Тільки політичні справи більш жорстокі. Справ за статтею з індексом 54 боялися найбільше, тому що вони стосувалися політики», – говорить Олена Євдокімова.
Зібрані нею справи стосуються переважно селян Полтавщини, однак за деякими проходять й інтелігенти. Зокрема є справа на директора школи – вчителя, який брав участь у хлібному бунті, стояв на боці людей.
Олена Євдокімова говорить, що Голодомор 1932-33 років – не перший, адже роками до цього українське селянство обмежували і намагалися зламати:
«Ці роки – це вже наслідки, це трагедія, це крах цієї системи. Показ того, що людська гідність практично була зруйнована. Тобто людей перетворили на ніщо. Це робили поступово: у 29-30 роки пройшлися по найбільш заможних, потім вже були куркулі. А якщо розібратися, то в нас усі були куркулями. Кого не спитай, хто звертався до нас, то бідняків практично не було. І бідні ж були при куркулях. Тобто й вони жили, і ті жили. Хочеш працювати – іди наймайся на роботу і працюй, усе як і зараз».
З архівних справ стають відомі подробиці роботи виконавців Голодомору: працювали комісії з експропріації, що в перекладі з бюрократичної мови означала часто повне вилучення майна. Таким був спосіб «урівняти» всіх.
«Якщо так розібратися, хто ці куркулі… На них глянеш, так це не куркулі і не паничі, а звичайні люди, які теж працювали майже на одному рівні з тими ж наймитами. Чому й було їх багато в сім’ї, по 8-12 душ, бо народжували дітей, щоб ця сім’я працювала сама на себе».
Олена Євдокімова говорить, що для потреб «урівнювачів» навіть існували окремі протоколи трусу:
«Наприклад, є протоколи вилучення, а тут – протокол трусу. Трясли людину. Так от це називалося. Цей протокол в повному сенсі цього слова був протоколом трусу: людину трясли, як грушу».
Деякі справи до найдрібніших подробиць описують, що відбирали у людей.
«Волосся дибки стає, коли ти читаєш, а там пишуть таке: панчоха одна – драна. Її експропріювали, тобто забирали. Ложка – одна, казанок – один. Усе це забирали в людини».
Також існувала система хлібних договорів, які складали на двори.
«Кожен двір мав здати певну кількість хліба. Але коли в людини забирають реманент та землю, де, на чому, чим ти будеш це все робити? Коли людина принижена, коли її гідність практично відсутня, у неї залишається тільки розпач, агресія. Людина вже починає виставляти кулаки, зуби і захищати свою сім’ю», – каже Олена Євдокімова.
До архіву СБУ Полтавщини приходять історики, краєзнавці та просто люди, які хочуть дізнатися долю репресованих родичів. Письменник і краєзнавець Юрій Коцегуб досліджує тут історію Новосанжарського краю. Ось наш текст, де дослідник розповідає про учасників селянських повстань, які противилися більшовицькій окупації в добу перших визвольних змагань.