З поля бою забрали тіло полеглого під Покровськом воїна з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу
Сумна звістка надійшла до родини Мачухівської громади. У бою з російськими окупантами склав голову Ігор Анікієнко.
Про те, що Ігор Анікієнко повертається до Полтавщини на щиті, повідомили 13 жовтня в Мачухівському ліцеї, де навчався воїн.
Життєвий шлях захисника
Ігор Анікієнко народився 3 квітня 1986 року, навчався у Мачухівській школі. Учителі згадують його як спокійного та розумного учня:
«У пам’яті зринає образ по-дитячому симпатичного, тихого, спокійного, вихованого, розумного, старанного, завжди зосередженого учня. Він умів бути справжнім, надійним, щирим, безкорисливим. Ці риси проніс через усе життя».
Після закінчення школи Ігор вступив до Київського національного університету біоресурсів і природокористування України, де здобув фах агронома. Він створив сім’ю, одружився, разом з дружиною виховував доньку та побудував будинок.
На фронті Ігор Анікієнко служив на посаді командира мінометного розрахунку 2 мінометного взводу 6 мінометної батареї 3 механізованого батальйону 153 ОМБр. Загинув 6 червня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Муравка Покровського району Донецької області.
Російська армія за 19 серпня просунулася біля Муравки Покровського району. Росіяни також штурмують Покровський напрямок, ЗСУ відбили тут 67 атак ворога. Як пише Генштаб, на цьому напрямку зупинили 67 штурмових росіян.
Вічна пам’ять захиснику!
Згадаймо імена полеглих захисників
З початком повномасштабної війни свій професійний досвід Євгеній Боков застосовував у спорудженні блокпостів. У квітні 2024 року Євгеній Боков вступив до лав захисників та став на захист України. Понад рік родина захисника чекала його повернення. Проте, життя захисника обірвалося 17 вересня 2024 року у бою під Вугледаром на Донеччині.
У реанімаційному відділенні від наслідків тяжкого онкологічного захворювання, що розвинулося під час служби помер Роман Безотосний. До початку повномасштабного вторгнення Роман Безотосний мав власну справу та був приватним підприємцем. У 2022 році чоловік пішов добровольцем на фронт. Після служби захисник працював водієм взводу охорони.
Чорна звістка надійшла до родини з Котелевської громади. ДНК-експертиза підтвердила загибель старшого лейтенанта Анатолія Загнійка. Свій останній бій 54-річний Анатолій Загнітко прийняв 2 листопада 2024 року на Донеччині.
28-річний Валерій Шаркий, житель села Радивонівка, був призваний на військову службу по мобілізації 5 березня 2022 року. Помер захисник 23 вересня від отриманих поранень в обласній Дніпропетровській лікарні.