За 2 дні до відправлення на війну «Скрипа» одружився і мріяв про весілля після перемоги. Історія бійця з Полтавщини, який загинув рятуючи побратима
5 липня противних знищив позицію, на якій перебував Олексій Скрипник. Він останнім покидав позицію, прикриваючи відхід свого підрозділу. Помітивши пораненого, під мінометним вогнем почав надавати йому медичну допомогу. Прикриваючи пораненого своїм тілом, отримав смертельне поранення від вибуху міни.
За два дні до від’їзду на фронт 46-річний Олексій Скрипник одружився. Їхню історію розповіла вдова героя Юлія Скрипник Ірині Конторських для проєкту «Небесна армія».
Пара одружилася 9 червня. Разом вони були 8 років. Олексій Скрипник прийшов до коханої на роботу з букетом червоних троянд та запропонував стати його дружиною. Разом з ним прийшли 4 доньки: 2 старші від першого шлюбу Олексія, донька Юлії від першого шлюбу та їхня спільна донечка:
«Виявляється, Олексій записав нас на реєстрацію шлюбу у РАЦСі. У мене навіть часу переодягнутися не було. Ми домовилися, що вінчання і весілля будуть після війни, а того дня одруження відсвяткували морозивом біля фонтану. Дівчата отримали від тата-нареченого подарунок на згадку про цей день: однакові ланцюжки з горошинкою».
Олексій Скрипник був уважним до своєї родини та усіх, хто його оточував. З початком повномасштабної війни він пішов до територіальної оборони й під час чергування на блокпості ладив дитячий візок для когось з переселенців.
У мирний час Олексій Скрипник працював інспектором з охорони природно-заповідного фонду, але з 2014 року займався волонтерством. 24 лютого він сказав, що не чекатиме поки росіяни прийдуть в його дім і пішов до військкомату. Одразу його зарахували до роти охорони, а в травні призвали до 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
З 28 червня до 5 липня перебував на бойових позиціях у районі села Вершина Бахмутського району Донецької області. Неодноразово під мінометним та артилерійським вогнем відбивав атаки противника, проявляючи мужність та хоробрість.
3 липня«Скрипа» знищив окупантів гранатою та виніс із поля бою в безпечне місце пораненого побратима, надав йому медичну допомогу. Герой загинув на полі бою.
8 липня з воїном прощалися у Полтаві.
Його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороду солдату присвоїли за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
Вічна пам’ять герою.