Загиблий полтавець «Вʼязь» пішов у бій першим: памʼять воїна вшанували
Фото оприлюднили в сотні «Білі демони»
Володимир В’язун першим зі свого підрозділу прийняв бій на Луганщині, чим врятував життя побратимів. У Полтаві вшанували звитягу захисника.
Полеглому військовослужбовцю 5 листопада відкрили меморіальну дошку на фасаді школи №24. Вшанувати пам’ять Володимира В’язуна прийшли рідні, вчителі, учні школи, його бойовий побратим. Про це повідомив з місця журналіст ЗМІСТу.
Після відкриття меморіальної дошки у фоє школи учням показали фільм телеканалу «ІРТ» присвячений Володимиру В’язуну.
Історія воїна «В'язя»
Володимир В’язун народився 18 вересня 1994 року. У дитинстві батьки майбутнього воїна рано померли, його виховувала бабуся. Закінчив школу №24, далі вирішив пов’язати своє життя з військом. У 2012 році він закінчив Кременчуцький військовий ліцей.
3 2015 по 2018 рік проходив військову службу за контрактом. Після закінчення контракту працював на Полтавському автоагрегатному заводі.
Воїн став на захист України на початку повномасштабного вторгнення Росії. Володимир В’язун був командиром зведених груп, брав участь у Кремінській наступальній операції та обороні позицій в районі Тернів на Донеччині у жовтні 2022 – жовтні 2023 року.
Як справжній бойовий сержант, завжди йшов попереду своїх людей, пишуть побратими. Був учасником боїв за Макіївку, оборонних та штурмових операцій. Життя Володимира В’язуна обірвалося 25 січня на Луганщині.
«Я пам'ятаю, як він приїхав у відпустку на декілька днів. Йому зателефонував побратим і сказав, що його підрозділ перекидають у населений пункт Макіївка (на Луганщині – прим. авт). Це слово для нього стало останнім. Він віддав життя за нашу рідну Україну, справжній патріот і українець», – розповів ЗМІСТу дядько полеглого воїна Андрій Гонтовий.
Андрій Гонтовий згадує, що Володимир В’язун вважав захист країні своїм обов’язком:
«Це було для нього рідною справою. Він народився і прийшов у цей світ захищати, захищати дітей та всіх українців. Він це розумів тільки одне – бути воїном. [...] Він врятував багато життів своїх побратимів, бо сам пішов першим».
Вічна пам’ять захисникові!