Загинув за місяць до власного 40-річчя: на Полтавщині попрощалися з поліцейським Кизя Віктором
Колаж ЗМІСТу
8 травня попрощалися з поліцейським, який добровільно вступив до воєнізованого підрозділу Управління поліції особливого призначення та виконував бойові завдання на передовій.
Про деталі прощання повідомила Зіньківська міська рада на своїй фейсбук сторінці.
4 квітня, за місяць до 40-річчя, обірвалося життя старшого сержанта поліції Віктора Кизя, про це 7 травня повідомили у Зіньківській громаді.
Побратими, колеги, друзі, рідні та небайдужі односельці зібралися живим коридором віддати останню шану. Прощання з воїном відбулося біля сільського клубу, після спільної молитви похоронна процесія рушила до Центрального кладовища села.
Віктор Кизь народився 1 травня 1986 року. Закінчив Зіньківське професійно-технічне училище та пройшов строкову службу у лавах Збройних сил України. До органів Національної поліції України чоловік долучився у березні 2023 року. Добровільно вступив до воєнізованого підрозділу Управління поліції особливого призначення та виконував бойові завдання на передовій. Воїн злужив в одному з підрозділів штурмового полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».
Вічна пам’ять!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Олександр Криндач приєднався до лав Збройних Сил України за мобілізацією 15 січня 2024 року. Свій останній бій воїн прийняв 6 квітня 2024 року на Донеччині. Боєць вважався зниклим безвісти, проте нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Микола Скачко народився 12 квітня 1978 року у Кременчуці. 48-річний солдат до останнього подиху залишався вірним військовій присязі. З липня 2024 року доля воїна залишалася невідомою. Він вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше. Життя бійця обірвалося 24 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Владислав Олійніченко народився 24 листопада 2005 року. Після початку повномасштабної війни хлопець вирішив приєднатися до лав захисників. Служив воїн у 44-й окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду оператора безпілотних літальних апаратів. Після вогнестрільного поранення голови, якого Владислав Олійніченко зазнав 12 грудня 2025 року, молодий воїн понад чотири місяці боровся за життя. Попри зусилля лікарів молодий солдат помер 30 квітня.