Записки з полтавського філософського форуму: що в нашій свідомості родом із доісторичних часів

Про це 13 грудня розповіла на публічній лекції-обговоренні професорка кафедри української філософії та культури Київського національного університету імені Шевченка Наталія Кривда. У межах Молодіжного філософського форуму «Проєкти людяності в постмодерні» вона прочитала лекцію на тему «Міфологізація історії: сховище секретів сучасного».

ЗМІСТ побував на лекції й виокремив частину викладеного у ній матеріалу.

Міфосвідомість історично стала першим типом суспільної свідомості. На початкових етапах існування людини міф був способом осягнення світу. Через міф люди пояснювали стихійні явища, приписуючи їх причини божественному волевиявленню. Наталя Кривда каже, що після тисячоліть розвитку культури, техніки та науки, міф продовжує визначати мислення людей. Професорка наводить такі характерні риси міфологічної свідомості.

Ставлення до світу, як до живого

За словами Наталі Кривди, люди все ще перебувають у полоні думки про те, що світ живий. Про це свідчить звичка розмовляти з предметами або давати їм імена. Іншим прикладом міфологічної свідомості є патерналістське ставлення до держави, яке виражається в переконанні, що держава «винна» своїм громадянам. Наталя Кривда каже, що властиве українському суспільству очікування заступництва від держави частково походить із міфологічної свідомості.

Символізм

Наталя Кривда говорить, що людське сприйняття історії наскрізно символічне, адже сповнене пантеонами героїв, які змінюються від епохи до епохи. Так само історія насичена символічними предметами, як-от прапорами, гаслами, піснями. Символ є способом ефективного укладання інформації та передачі особистого досвіду, тому ним послуговується людське мислення.

Заміна причинно-наслідкових зв’язків наочним досвідом

Відсутність критичного мислення (або небажання його залучати) призводить до того, що людина відмовляється шукати причини певних подій чи процесів. Замість перевіряти факти чи досліджувати невідоме вона користується особистим досвідом і висновками з подій, свідком яких стала. 

За словами Наталії Кривди, прецедент, або наочний досвід, визначає спосіб мислення людини, у якої домінує міфологічна складова свідомості. Вона ж впливає на політичні погляди, сприйняття історії та бачення майбутнього.

Наявність сакрального і профанного часу

Кожна історична епоха має свій початок, який міфологічна свідомість ладна ідеалізувати й оголошувати Золотою добою. Чим далі людина від цього початку, тим дужче схильна вважати його ідеальним, сакральним часом.

Водночас період, який хронологічно відділяє від цього початку і збільшується з кожним роком, сприймається як профанний або ж недовершений час.

Потребу регулярно повертатися до ідеалізованого початку людина задовольняє завдяки відзначанню свят, які є своєрідними ритуальними практиками, обрядами.

Як приклад цієї риси міфологічної свідомості Наталя Кривда наводить 2014 рік, що став початком нового політичного, історичного і публіцистичного дискурсу для українського суспільства.

Бажання отримувати прості відповіді на складні питання

Міфи розповідають про причини подій – просто, доступно і переконливо. Людям з міфологічною свідомістю легше сприймати інформацію у вигляді міфу, адже той апелює до почуттів, а не до розуму. Наталія Кривда каже, що міф зручний, адже дає прості й зрозумілі кожному відповіді.

Некритичне ставлення до колективного досвіду

Міфологічна свідомість не потребує аргументації там, де йдеться про авторитет досвіду поколінь. Наталія Кривда говорить, що колективний досвід не піддають критиці, а міф сприймають, як «правду».

Саме тому політичні ідеології 20 ст. брали на озброєння міф, що створював несуперечливу картину світу. 

За словами Кривди, таку картину світу добре сприймає міфологічна свідомість. Свого часу вона зробила емоційно прийнятними для громадян Німеччини та Італії нацизм і фашизм.

Нагадаємо, що раніше у межах молодіжного філософського форуму в Полтаві з публічними лекціями виступили Вахтанг Кебуладзе, Дар'я Зіборова, Олександр Лойко.