10 років присвятив захисту країни. На фронті схилив голову воїн з Полтавщини Станіслав Добробатько
Колаж ЗМІСту
Воїн загинув 15 січня під час виконання бойового завдання на Донеччині. Рідні проведуть захисника в останню путь 21 січня.
Про те, що Станіслав Добробатько загинув 17 січня повідомив голова Градизької селищної ради Мирослав Носа.
Життєвий шлях захисника
Станіслав Добробатько народився 23 червня 1990 року на Полтавщині у селищі Градизьк. Початкову освіту отримав у місцевій гімназії імені Олександра Білаша, там його згадують, як товариського хлопця, щирим та прямолінійним, який завжди притягував до себе людей.
«Згадую його невичерпний позитив, гумор та голлівудську посмішку», – пише Мирослав Носа.
У 2008 році чоловіка призвали на строкову службу у в десантних військах, після демобілізації повернувся у рідне село, де створив сім’ю. У 2015 році попри інвалідність через численні поранення встав на оборону Донеччини у складі 16 батальйону 58-ї Окремої мотопіхотної бригади на посаді командира взводу зв’язку. У 2023 році отримав звання старшого сержанта та продовжив службу на посаді командира міномета 3-ї обслуги 1-го мінометного взводу 1 мінометної батареї 4-го батальйону оперативного призначення військової частини Національної Гвардії України.
Станіслав Добробатько схилив голову 15 січня під час виконання підрозділом бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке, Покровського району, що на Донеччині. Побратими згадують Станіслава, як мужнього і безстрашного воїна, який завжди виконував поставлені завдання.
У захисника лишилися батьки та дружина з донькою, прощання зі Станіславом запланували 21 січня:
- о 08:50 просять утворити живий коридор від перехрестя Погреби до вул. Сонячна (магазин Ватерпас);
- о 09:00 пройде чин поховання біля батьківської хати;
- о 9:20 процесія вирушить до будинку культури, де в середині продовжать панахиду.;
- по завершенню панахиди процесія пішою ходою вирушить на новий цвинтар.
Голова Градизької селищної ради Мирослав Носа просить усіх небайдужих людей прийти, зустріти і віддати шану Герою.
Світла пам’ять захисникові!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Григорій Кочерга народився 3 травня 1984 року у селі Вищий Булатець. Закінчив місцеву школу, а потім здобув професію тракториста. Після строкової служби повернувся додому де працював за фахом, а згодом у ЛК ЖЕУ. З початком повномасштабної війни Григорій вирішив приєднатися до лав захисників. З 24 січня 2025 року воїн вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. Нещодавно стало відомо, що того дня воїн поліг унаслідок штурмових дій противника на Покровському напрямку на Донеччині.
Олег Осокін народився у Кременчуці, де навчався у гімназії № 22. Продовжив навчання у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського після якого працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Воїн схилив голову 2 січня минулого року під час виконання бойового завдання, а нещодавно його упізнали за ДНК-експертизою.
Валентин Ковбаска служив на посаді старшого матроса ВМС. Боєць поліг 6 січня 2025 року в районі населеного пункту Александрія Курської області під час штурмових дій. Лише нещодавно загибель Валентина Ковбаски підтвердила ДНК-експертиза. Рідні проведуть воїна в останню путь.
Валентин Керницький народився 2 лютого 1977 року у Хорольській громаді. Чоловіка призвали на військову службу за загальною мобілізацією 7 жовтня 2024 року. У війську воїн служив на посаді стрільця-санітара механізованого відділення. 29 листопада 2024 року Валентин Керницький припинив виходити на зв’язок. Лише нещодавно за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що того дня воїн поліг поблизу села Єлизаветівка Покровського району на Донеччині.
Микола Кучук народився в селі Новоселидівка, що на Донеччині. З наближенням лінії фронту до рідної домівки родина виїхала до Полтавської області й знайшла прихисток в Решетилівці. Протягом тривалого часу захисника вважали зниклим безвісти. Загинув воїн 8 березня 2025 року в Курській області під час виконання бойового завдання.
Олександр Доброхліб народився 8 червня 1989 року у Полтаві. Свій досвід роботи з технікою він реалізував на фронті, захищаючи Україну на посаді оператора безпілотних літальних апаратів. Життя воїна обірвалося 28 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.