Будував Україну та очолював битву під Полтавою. 386-ті роковини з дня народження гетьмана Івана Мазепи

Дослідники вважають Велику Північну війну та Полтавську битву останньою спробою української еліти захистити права й державність Гетьманщини. Відтоді гетьмани та козацтво стали маріонетками імперії.

Після поразки Мазепи у Полтавській битві росіяни намагалися очорнити український національний рух. Попри намагання імперської та комуністичної пропаганди, боротьба Івана Мазепи стала прикладом для наступних поколінь борців за незалежність України. 

Іван Мазепа народився 20 березня 1639 року у селі Мазепинці на Київщині. Гетьман походив з відомого правобережного українського шляхетного роду Мазеп-Колединських. 

Закінчив Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтську колегію у Варшаві, протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії. Іван Мазепа грав на бандурі, захоплювався мистецтвом, колекціонував зброю, був талановитим поетом. Він вільно володів польською, італійською, німецькою, французькою, татарською, латинською мовами.

Мазепа тривалий час служив при дворі польського короля Яна II Казимира. В 1663-му повернувся в Україну. У 1669 році він вступив на службу до гетьмана Петра Дорошенка, де виконував важливі дипломатичні місії. Згодом він став довіреною особою гетьмана Івана Самойловича.

Івана Мазепу обрали гетьманом у 1687 році. Він прагнув об’єднати українські землі в єдиній державі та відродити авторитет гетьманської влади. За його правління у Гетьманщині припинилася громадянська війна, розпочалося економічне відродження країни та зміцнився міжнародний імідж України.

Гетьман спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Він фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував та дарував церквам дорогоцінні речі. Зокрема, серед подарованих речей було Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти.

Він відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою Московського патріархату. Побудував для оборони південних рубежів Новобогородицьку та Ново-Сергіївську фортеці. 

Після одруження з вдовою Генерального осавула Самійла Фридрикевич Ганною та прожив із нею майже 35 років. Після смерті дружити він опікувався двома своїми пасинками.

Мазепа прагнув розширити автономію Гетьманщини, однак на заваді цьому стояв російський цар Петро I. Коли гетьман дізнався про намір Петра I ліквідувати гетьманство він перейшов на бік шведського короля Карла XII. Напередодні цих подій він закохався в дочку Василя Кочубея Мотрю.

Проте батьки Мотрі не дали згоди на шлюб Мотрі з гетьманом, оскільки вона була молодшою за нього. Їй - 16, а йому - 60. До того ж вона була його хрещеницею. Існує версія, що після невдалого сватання, він викрав Мотрю, а потім повернув батькам, нібито приказавши передати Кочубею такі слова: 

Відчуваючи особисту образу Василь Кочубей доніс до Москви плани Івана Мазепи, щоб таким чином йому помститися. Разом зі своїм доносом Кочубей переслав Петру I листи Мазепи до своєї дочки. Однак йому не повірили та стратили за наклеп на гетьмана.

Під час Північної війни Мазепа уклав угоду зі шведським королем Карлом XII. За цією угодою Швеція мала забезпечити звільнення України з-під влади Москви за допомогу українців у війні проти військ Петра I. Відтоді всіх українців, які брали участь у національно-визвольному русі, росіяни зневажливо називали «мазепинцями».

Після поразки у Полтавській битві російські війська спалили гетьманську столицю Батурин російські війська та вбили тисячі українців. За наказом Петра I Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі.

17 червня 1709 року Іван Мазепа відступив у Бендери (нині Молдова). Гетьман помер у ніч на 22 вересня 1709-го.