Два роки невідомості. У Полтаві попрощалися з воїном, якого вважали безвісти зниклим

Сергій Бідах
Сергій Бідах

Фото воїна оприлюднила Полтавська міська рада

На щиті до Полтави повернувся Сергій Бідах. Рідні втратили зв’язок із військовим понад два роки тому й донедавна не було інформації про його долю.

Про це повідомили в Полтавській міській раді 15 травня. Солдат Сергій Бідах загинув на Донеччині 12 березня 2022 року.

Захисник народився 6 травня 1974 року в селі Чижівка Звенигородського району на Черкащині. Мешкав у селі Марківка Полтавського району.

У 2000 році Сергій Бідах закінчив Харківський держаний технічний університет радіоелектроніки. Здобувши фах радіоінженера-конструктора-технолога, працював в «Укртелекомі» в Полтаві на посаді інженера з охорони праці.

Прощання з Сергієм Бідахом. Фото оприлюднила Полтавська міська рада

До лав війська чоловіка призвали 6 березня 2022 року. Сергій Бідах служив на посаді номер обслуги 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.

Загинув воїн під час оборони України в Марʼїнці, діставши несумісні з життям поранення.

В останню путь захисника провели 15 травня у Свято-Успенському соборі.

Світла пам’ять Сергієві Бідаху!

Прощання з Сергієм Бідахом. Фото оприлюднила Полтавська міська рада

Згадаємо імена полеглих за Україну земляків

29-річний воїн повертається з поля бою до Полтавщини на щиті. Юрій Радченко брав участь в Операції об’єднаних сил на сході України: у січні 2018 року пішов до війська за контрактом. Служив на посадах водія, механіка-водія-оператора та навідника-оператора. З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій Радченко перебував у гарячих точках бойових дій. Життя воїна обірвалося на Донеччині.

Артилерійська дуель обірвала життя сержанта з Полтавщини. Станіслав Кирса – інженер за фахом, який став воїном. З серпня він боронив Україну на фронті й загинув під обстрілом з ворожої артилерії. Станіслав Кирса служив на посаді головного сержанта взводу протитанкових ракетних комплексів.  У сержанта залишилися дружина, син та брат.

Життя Володимира Ковшова обірвалося у польському опіковому центрі, куди він потрапив після атаки ворожого дрона. Захисник помер після двох місяців лікування та навіки повернувся додому. З початком повномасштабної війни Володимир Ковшов служив на посаді гранатометника взводу оперативного призначення на бронетранспортерах батальйону Національної гвардії України.