«Любив свою землю та рибалку». Полтавщина втратила воїна Миколу Онищука
Колаж ЗМІСТу
Микола Онищук загинув 24 червня унаслідок артилерійського обстрілу. Рідна громада зустріне воїна на щиті.
Про те, що Микола Онищук загинув за Україну, 11 липня повідомили в Лубенській міській раді.
Захисник Микола Онищук народився 12 жовтня 1987 року у Покровському Лубенського району, Там закінчив неповну середню школу та здобув фах тракториста у Яреськівському професійно-технічному училищі на Полтавщині.
Після строкової служби в армії повернувся додому та працював охоронцем на Полтавському хлібозаводі, а згодом охороняв об’єкти у складі охоронної фірми. Потім Микола Онищук працював трактористом на Херсонщині та за кордоном. Перед початком повномасштабної війни працював у Фермерському господарстві «Жовтневий дар».
У лавах ЗСУ обіймав посаду водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону. З 24 червня воїна вважали зниклим безвісти через артилерійській обстріл ворога.
«Він був спокійним і врівноваженим, чесним і добросовісним. Любив свою землю і рибалку. Його буде дуже не вистачати не лише родині, а й численним друзям», – пишуть земляки.
Прощання з воїном запланували на 12 липня у рідному Покровську на вул. Соборна, 14. Потім о 12:00 на майданчику біля школи.
Світла пам'ять воїну!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Воїн Володимир Вааль народився у Кременчуці, там він провів своє дитинство. З перших днів повномасштабної війни став на захист України. Молодший сержант поліг 6 липня унаслідок застосування ворогом скиду саморобного вибухового пристрою з безпілотника з невідомою отруйною речовиною.
Руслан Лебедин народився у 1986 році у Гадячі й там провів своє дитинство. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік став на захист України. Життя захисника обірвалася 2 липня під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Разом зі своєю коханою Руслан Зуй переїхав жити у Полтаву. Там вони будували плани на майбутнє. Та з початком повномасштабної війни захисник став до лав ЗСУ. Солдат Руслан Зуй загинув 7 липня унаслідок влучання російського FPV-дрона, у районі населеного пункту Юнаківка на Сумщині.
Родина полеглого у бою понад шість місяців тому Олега Смірнова, отримала трагічну звістку. Олег Смірнов працював у фермера та їздив до Києва на будівельні підробітки. Останні роки життя проживав з дружиною та був батьком для її двох дітей. 28 грудня 2024 року Олег Смірнов загинув під час виконання бойового завдання в районі Янтарного на Донеччині.
Донедавна доля військового Олександра Дебелого була невідома: захисника вважали зниклим безвісти. Днями надійшло підтвердження про загибель воїна. У 2024 році захисника мобілізували до лав Збройних Сил України. Олександр Дебелий поліг на Сумщині в бою.
Романенко Андрій та Богдан Манько загинули на фронті 1 липня. Воїни виконували бойові завдання на Сумщині. Артилерійський обстріл 1 липня обірвав їхнє життя. Двоє героїв повертаються на щиті.
У межах обміну тілами загиблих воїнів, додому на щиті повернувся працівник Крюківського вагонобудівного заводу Анатолій Звірко. З січня 2024 року його вважали безвісти зниклим. Після одного із запеклих боїв з ворогом, коли росіяни через каналізаційні колектори прорвалися до центру Авдіївки, захисник перестав виходити на зв’язок. З 18 січня 2024 року рідні шукали воїна.