Микола Гришко – науковець з Полтави, який подарував Україні ботанічну столицю

Ким був Микола Гришко? Про історію видатного полтавського генетика та фундатора ботанічного саду Національної академії наук України розповіли 6 січня у Полтавській обласній військовій адміністрації. 

Микола Гришко народився 6 січня 1901 року у родині військових у Полтаві. Майбутній професор з дитинства допомагав родині доглядати сад і город – сім’я мешкала на околиці міста, де праця на землі була щоденною потребою. Саме це раннє захоплення природою та рослинами згодом визначило його професійний шлях.

У 1925 році Микола з відзнакою закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут і як один із найталановитіших випускників продовжив навчання на педагогічному факультеті Київського сільськогосподарського інституту.

Здобувши педагогічну освіту, Микола Гришко поєднав наукову і педагогічну діяльність, протягом 22 років він викладав у таких вишах: 

Микола Гришко все життя присвятив науці, і його праця швидко дала результати. Ще у молодому віці він отримав професорське звання та став першим автором україномовного «Курсу загальної генетики», виданого у 1933 році. Завдяки успішним дослідженням у селекції конопель у 1936 році йому без захисту дисертації присудили найвищий науковий ступінь – доктора сільськогосподарських наук. Уже через три роки Гришка обрали академіком Академії наук України.

Найважливішим етапом його діяльності стало відновлення та розвиток Центрального республіканського ботанічного саду академії наук УРСР. Заснований у 1935 році як підрозділ Інституту ботаніки, з липня 1944-го сад отримав статус самостійної установи, а Миколу Гришка призначили директором. Учений запропонував новий підхід до його створення – ботаніко-географічний принцип. Це дозволяло показати не лише окремі види флори, а й цілі типи рослинності різних регіонів, перетворивши сад на зразок садово-паркового мистецтва та живу енциклопедію рослинного світу.

Під керівництвом академіка у ботанічному саду провели масштабну роботу зі створення унікальних колекцій рослин. У 1946–1947 роках він організував експедиції до країн радянської окупаційної зони – зокрема до Німеччини та Угорщини. Лише з Німеччини вдалося привезти 167 тис. саджанців та понад тисячу зразків насіння. Серед них – рідкісні сорти бузку, троянд і азалій, які й сьогодні прикрашають територію саду.

Окрім цього, експедиції проводилися й у різних регіонах колишнього Радянського Союзу, звідки везли сотні кілограмів насіння. Завдяки наполегливості професора ботанічний сад отримав унікальну колекцію рослин, а також став майданчиком для селекційної роботи. Учений активно сприяв упровадженню нових видів харчових, технічних, плодових та декоративних культур у сільське господарство й озеленення міст.

У 1952 році за його ініціативи створили Раду ботанічних садів України та Молдавії, яку він очолював до 1958 року. Наукова спадщина Миколи Гришка налічує понад 100 праць, що й сьогодні залишаються важливим внеском у розвиток української науки.

Видатний учений не дожив кілька місяців до відкриття своєї «Справи життя» та пішов з життя у Києві 3 січня 1964 року.

Внесок Миколи Гришка у створення та розвиток ботанічного саду на печерських пагорбах високо оцінили наступні покоління. У 1991 році закладу урочисто присвоїли ім’я його фундатора, а у 1999-му він отримав статус Національного. Відтоді сад офіційно називається Національним ботанічним садом імені Миколи Гришка.

На його території встановлено пам’ятник ученому. Крім того, за ініціативи онука Миколи Гришка, Рада ботанічних садів України започаткувала спеціальну премію, яку вручають за вагомі досягнення у сфері селекції рослин.

Раніше ЗМІСТ писав, що Соломон Розенбаум народжений у Полтаві, він здобув освіту в Одесі, отримав срібну медаль у Петербурзі та став єдиним митцем міста, який працював у манері лінеаризму. Його пейзажі зберегли вигляд довоєнної Полтави, втрачений під час війни.