«Митцю» навіки 26. Мати видала книгу пам’яті захисника з Полтавщини
Фото з особистої сторінки в інстаграмі
Молодий митець Станіслав Комар із Кременчука став до лав війська у 2024 році й загинув на Покровському напрямку у січні 2025 року. Мати видала щоденник із його художніми роботами.
Про це повідомила Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені Володимира Заболотного 5 серпня. Мати воїна Вікторія Стасюк видала книгу «Позивний “Митець”», де зібрані світлини, художні та творчі роботи її сина.
Станіслав Комар народився 3 січня 1999 року в Кременчуці. Змалку цікавився природою, любив слухати казки. Захопившись малюванням, пішов у художню школу, аби покращити свої навички.
У 2017 році Станіслав Комар закінчив ліцей № 30 та вступив до Київського авіаційного інституту, де навчався на факультеті архітектури, будівництва та дизайну. Здобув повну вищу освіту у 2022 році.
За спогадами матері, у той час її син багато малював, займався анімацією, працював у школі англійської мови. У 2024 році вирішив стати до лав українського війська. Служив у 411 окремому полку безпілотних систем «Яструби».
Життя захисника обірвалося під час виконання бойового завдання на Донеччині 10 січня. Станіслав Комар загинув у районі Андріївки від мінно-вибухової травми, несумісної з життям.
«Друг Митець, загинув під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, ризикуючи життям заради ефективної роботи підрозділу. Його руки створювали мистецтво, але коли ворог ступив на нашу землю, він взяв до рук зброю, щоб захищати те, що любив», – написали побратими про полеглого бійця.
Після смерті воїна мати видала його щоденник. На одній із презентацій книги Вікторія Стасюк розповіла про мотивацію сина піти до війська та його прагнення не полишати мистецтво під час служби:
«Ця книга – щоденник мого сина, який прожив дуже мало, але зробив набагато більше, ніж дехто з нас. Він творив, докладав зусиль, щоб змінити цей світ на краще, хотів бути справжнім чоловіком, намагався зрозуміти, чому люди не можуть бути просто людьми, жити, кохати, без війн, страждань і болю. Він не знав, як буде у війську, і взяв із собою багато блокнотів для малювання, маркери, олівці, хотів ще брати книжки, бо дуже любив читати. Любив грати на гітарі, але можливості взяти її з собою не було, тому замовив укулеле й грав для своїх побратимів. Фотографував і робив гарні світлини. Він бачив світ як справжній митець».
22 січня Станіслав Комар навіки повернувся до рідного Кременчука. Поховали захисника на Свіштовському кладовищі.
У березні 2025 року воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Світла пам’ять полеглому за Україну.