На Краматорському напрямку схилив голову кулеметник з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу
Воїн загинув, виконуючи бойове завдання 23 лютого цього року на Донеччині. Йому навіки 44.
Про те, що Володимир Олексієнко загинув 24 березня повідомили у Зіньківській міській раді.
Життєвий шлях захисника
Володимир Олексієнко народився 23 листопада 1981 року на Полтавщині в селі Василе-Устимівка. Школу він закінчив у Покровську після чого продовжив навчання у професійно-технічному училищі Зінькова за фахом тракториста-машиніста сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва. Після навчання проходив строкову службу у лавах Збройних Сил, після чого вирішив підписати контракт. Після спливу дії контракту працював у трактористом у товаристві «Октан».
Життя старшого солдата, кулеметника, вірного сина України – Володимира Григоровича Олексієнка обірвалося 23 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Середнє Краматорського району Донецької області
У 2024 році він доєднався до війська на посаду кулеметника у звані солдата. Під час виконання бойового завдання 23 лютого поблизу населеного пункту Середнє Краматорського району Володимир загинув.
«Веселий, відважний, душа компанії – таким він залишився у пам’яті всіх, хто його знав. З дитинства захоплювався риболовлею. Мав безліч планів та чимало мрій», – повідомили у Зіньківській міській раді.
Прощання з захисником запланували, 25 березня:
- об 11:30 просять утворити живий коридор, яким рухатиметься траурний кортеж вулицями Івана Петровського, Соборності, Воздвиженська в сторону Шилівки;
- об 11.45 траурна процесія рухатиметься вулицею Садова у селі Шилівка до будинку № 31, де мешкав захисник;
- траурний мітинг за померлим відбудеться на кладовищі села.
Вічна пам’ять і слава захисникові!
Згадаймо імена полеглих на фронті земляків
Анатолій Марченко народився 21 липня 1972 року на Полтавщині у селі Нелюбівка. Воїн схилив голову на фронті під час виконання бойового завдання, прощання із захисником запланували 25 березня.
Роман Анохін народився 1 вересня 1983 року на Полтавщині у Лубнах, де закінчив місцеву школу №8. Пізніше отримав освіту професійно-технічному училищі №53 с. Войниха за спеціальністю кухар. Перед мобілізацією до Збройних Сил працював на підприємстві ТОВ «Грейд-Плюс» у Лубнах. Доєднавшись до війська служив на посаді стрільця-помічника гранатометника аеромобільного батальйону військової частини у званні солдата. З 8 серпня 2025 року його вважали безвісти зниклим, лише 19 березня цього року його упізнали за ДНК експертизою.
Олександр Слюсаренко народився 19 березня 1972 року на Полтавщині, він мешкав у місті Карлівка. У війську чоловік служив у званні солдата номером обслуги третього міномета другого мінометного взводу мінометної батареї першого механізованого батальйону військової частини А 4844. Воїн помер 17 березня 2026 року у Бахмачі Чернігівської області.
Роман Іванов народився на Полтавщині у Кременчуці, де навчався у місцевому ліцеї №6. Воїн схилив голову під час виконання бойового завдання, нещодавно його впізнали за ДНК-експертизою.
Леонід Брага народився 23 вересня 1971 року на Полтавщині, захисник схилив голову виконуючи бойове завдання 15 березня на фронті.
Олександр Прудкий народився 27 квітня 1976 року На Полтавщині у селі Велика Бузова, там минули його юні роки. Закінчивши місцеву школу здобув професію тракториста після чого пройшов строкову службу в армії. Із початком антитерористичної операції на Донеччині у 2014 році він долучився до лав Збройних Сил. У серпні 2024 року Олександра призвали на військові службу, а 10 березня серце захисника зупинилося.
6 січня Віктора Маслака мобілізували до лав Збройних Сил України. Маючи досвід служби та військову спеціальність, після короткого навчання потрапив до бойового підрозділу. Служив оператором безпілотних літальних апаратів – разом із побратимами доставляв необхідні вантажі на передову. З 14 березня 2026 року він вважався зниклим безвісти. Проте нещодавно надійшла звістка що воїн загинув.