На Полтавщині демонтували погруддя автора московського гімну Ісаака Дунаєвського
Фото з відкритих джерел
У місті Лохвиця Миргородського району розібрали пам’ятку прихильника сталінської політики.
Про демонтаж пам’ятки 9 грудня повідомив представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.
Демонтаж погруддя композитора Ісака Дунаєвського здійснили у межах виконання закону про заборону пропаганди російської імперської політики та деколонізацію топонімії.
За словами Олега Пустовгара це рішення ухвалили після консультацій, які він надав начальнику відділу культури Лохвицької міської ради Ярославу Кабарі. Підставою став оприлюднений на сайті Українського інституту національної пам'яті висновок Експертної комісії, у якому пам’ятники Дунаєвському – уродженцю Лохвиці, автору радянських пісень про Сталіна та гімну Москви визнали такими, що належать до символіки російської імперської політики. Раніше Полтавська ОВА вже перейменувала вулицю, що носила його ім’я, а нещодавно його прибрали й із назви місцевої музичної школи.
Представник УІНП вважає, що настав час демонтувати й інші об’єкти, пов’язані з Дунаєвським, зокрема меморіальну дошку та постамент у центрі міста. У висновку Експертної комісії УІНП зазначено, що ці об’єкти належать до символіки російської імперської політики, оскільки Дунаєвський у своїй творчості підтримував і прославляв радянську та імперську ідеологію.
Ким був Ісаак Дунаєвський?
Ісаак Дунаєвський народився 30 січня 1900 року в Лохвиці під іменем Іцхак-Бер бен Бецалель-Йосеф Дунаєвський. Його батько володів великою компанією з виробництва фруктових напоїв.
Ісак Дунаєвський здобув освіту в Харкові, там у 1918 році закінчив приватну гімназію та паралельно навчався в музичному училищі, де опановував скрипку й композицію. Уже в 1919 році він завершив навчання в Харківській консерваторії та працював диригентом, композитором і керівником музичної частини в Харківському російському драматичному театрі.
У 1924 році Дунаєвського запросили до Москви музичним керівником театру «Ермітаж», а з 1926-го він очолив музичну частину Московського театру сатири. У цей період, з 1924 по 1929 роки, композитор створив шість оперет.
З 1929 року він працював музичним керівником Ленінградського театру «Мюзік-холл». Наприкінці 1937 року очолив Ленінградське відділення Спілки радянських композиторів, а в 1938-му став депутатом Верховної Ради РРФСР від Ленінградської області.
З 1943 року Дунаєвський проживав у Москві.
Радянська влада удостоїла його такими званнями та нагородами:
- заслужений діяч мистецтв (1936);
- лауреат Сталінської премії І та ІІ ступенів;
- народний артист РРФСР (1950);
- Державними преміями СРСР (1941, 1951).
В останні роки життя Іссак Дунаєвський обіймав низку впливових посад у радянській культурній сфері: керував секцією масових жанрів Спілки композиторів СРСР та був заступником керівника музичної секції ВОКСу – організації, що відповідала за зовнішню культурну пропаганду. Також очолював музичну секцію Дому кіно, входив до художньої ради Радіокомітету СРСР, правління Спілки композиторів і редакційної ради журналу «Советская музыка».
Він помер 22 липня 1955 року у своїй оселі, де його знайшов шофер. Обставини смерті композитора досі не з’ясовані. Лунали припущення про вбивство чи самогубство, однак жодне з них не підтвердили офіційно. Публічно повідомили, що Дунаєвський помер від серцевої недостатності.
ЗМІСТ писав, що у селах Василівка Коломацької громади та Кривки Решетилівської громади розібрали пам’ятники прихильникам радянської політики 1930-х років. Денис Портненко та Іван Бабич у 1930-х роках були учасниками встановлення радянської влади на боці ленінської Росії та геноцидних акцій, спрямованих на виконання кремлівських вказівок з організації Голодомору.