25 лютого виповнюється 150 років від дня народження української поетеси Лесі Українки.

Народилася Лариса Косач 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати Ольга Драгоманова-Косач була письменницею та публікувалася під псевдонімом Олена Пчілка. Батько – Петро Косач, був юристом.

ЗМІСТ дібрав 10 фактів про видатну українку:

  • часто приїздила на Полтавщину, зокрема в Гадяч. Вперше її привезли сюди батьки у трирічному віці, влітку 1874 році. У 1899 – 1906 роках, приїжджаючи в Гадяч, письменниця мешкала переважно на хуторі Зелений Гай;
  • свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». Її псевдонім з’явився у 1884 році;
  • двоюрідна сестра Лесі Українки казала, що вона любила одягатися гарно, але скромно, особливо любила блузки;
  • Леся Українка ввела в нашу мову такі слова, як «напровесні» та «промінь»;
  • влітку Іван Франко гостював у садибі Косачів, у Колодяжному. Поблизу був ставок, де він ловив раків, а Леся Українка разом з братами та сестрами спостерігала за цим;
  • Леся Українка та Ольга Кобилянська були близькими подругами. У своїх листах до Кобилянської вона писала: «моя дорога», «хтосічок», «обіймаю», «мила пані Ольга» тощо;
  • в останні роки письменниця переважно лежала та не виходила з дому. Вона втратила 11 кг  та доживала у злиднях. Леся Українка говорила, що не боялася смерті, та найбільше її лякало впасти в маразм;
  • письменниця любила морозиво з ожини. Перед смертю воно було єдиним, що їй смакувало;
  • на кладовище труну Лесі Українки несли на руках шестеро жінок. Домовину з письменницею перевезли до Києва. Жодних промов не було ‒ їх заборонила влада. За процесією спостерігала кінна поліція;
  • на честь Лесі Українки назвали астероїд головного поясу, який відкрили 28 серпня 1970 року. Його повна назва 2616 Леся.

До 150-річчя від дня народження Лесі Українки надрукували перше  нецензуроване  14-томного видання творів письменниці. 

Видання поділене тематично і жанрово за такими напрямами:

  • драматургія (1–4 томи);
  • поезія та ліро-епічні поеми (5 том);
  • художня проза (6 том);
  • літературна критика та публіцистика (7 том);
  • переклади (8 том);
  • записи народної творчості та пісні, записані з голосу Лесі Українки (9 том);
  • «Стародавня історія східних народів» та конспекти, виписки, нотатки (10 том);
  • листування (11–14 томи).

Видання створене у співпраці Українського інституту книги та Волинського національного університету та провідних фахівців.

Loading...