25 лютого виповнюється 150 років від дня народження української поетеси Лесі Українки.
Народилася Лариса Косач 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському. Мати Ольга Драгоманова-Косач була письменницею та публікувалася під псевдонімом Олена Пчілка. Батько – Петро Косач, був юристом.
ЗМІСТ дібрав 10 фактів про видатну українку:
- часто приїздила на Полтавщину, зокрема в Гадяч. Вперше її привезли сюди батьки у трирічному віці, влітку 1874 році. У 1899 – 1906 роках, приїжджаючи в Гадяч, письменниця мешкала переважно на хуторі Зелений Гай;
- свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як «Українець». Її псевдонім з’явився у 1884 році;
- двоюрідна сестра Лесі Українки казала, що вона любила одягатися гарно, але скромно, особливо любила блузки;
- Леся Українка ввела в нашу мову такі слова, як «напровесні» та «промінь»;
- влітку Іван Франко гостював у садибі Косачів, у Колодяжному. Поблизу був ставок, де він ловив раків, а Леся Українка разом з братами та сестрами спостерігала за цим;
- Леся Українка та Ольга Кобилянська були близькими подругами. У своїх листах до Кобилянської вона писала: «моя дорога», «хтосічок», «обіймаю», «мила пані Ольга» тощо;
- в останні роки письменниця переважно лежала та не виходила з дому. Вона втратила 11 кг та доживала у злиднях. Леся Українка говорила, що не боялася смерті, та найбільше її лякало впасти в маразм;
- письменниця любила морозиво з ожини. Перед смертю воно було єдиним, що їй смакувало;
- на кладовище труну Лесі Українки несли на руках шестеро жінок. Домовину з письменницею перевезли до Києва. Жодних промов не було ‒ їх заборонила влада. За процесією спостерігала кінна поліція;
- на честь Лесі Українки назвали астероїд головного поясу, який відкрили 28 серпня 1970 року. Його повна назва 2616 Леся.
До 150-річчя від дня народження Лесі Українки надрукували перше нецензуроване 14-томного видання творів письменниці.
Видання поділене тематично і жанрово за такими напрямами:
- драматургія (1–4 томи);
- поезія та ліро-епічні поеми (5 том);
- художня проза (6 том);
- літературна критика та публіцистика (7 том);
- переклади (8 том);
- записи народної творчості та пісні, записані з голосу Лесі Українки (9 том);
- «Стародавня історія східних народів» та конспекти, виписки, нотатки (10 том);
- листування (11–14 томи).
Видання створене у співпраці Українського інституту книги та Волинського національного університету та провідних фахівців.