«Образ війни читається інакше». Полтавка Анна Ютченко про свою видану поетичну збірку
Фото видавництва Сумна вівця
У книзі «Про неможливість приручити каміння» об’єднані вірші написані в період між 2016 – 2025 роками.
Про видання поетичної збірки 11 листопада повідомила сама поетеса у фейсбуці.
«Жартую, що могла би почекати ще рік й була би гарна цифра – 10 років. Але ця книга не така. Вона для мене асиметрична, в чомусь дика й неприборкана (хіба трішки)», – каже про видання книги авторка Анна Ютченко.
Ілюстрації та візуальне оформлення створене художницею Ясею Гольберг.
«Про неможливість приручити каміння»: що це за збірка
Поетична книга Анни Ютченко «Про неможливість приручити каміння» – це історія пошуку гармонії з природою та собою. У чотирьох розділах авторка проводить читача крізь метафоричну подорож від дому до світу, де вперше відкривається біль і народжується потреба трансформації через слово.
Камінь – наскрізний символ збірки й уособлює ідеальну форму буття, до якої людина прагне, то приручаючи його, то стаючи схожою на нього. До книги увійшли вірші, написані у 2016-2025 роках.
На написання віршів вплинув початок війни на сході України. Авторка не вважає, що до 2022 року була постійно включена в цю тему:
«Але в 2014 році вторгнення російських військових на сході, окупація Криму мене дуже вразила. Тоді я жила в Полтаві, в нас із друзями було літературне об’єднання Magnum Opus, з яким ми долучалися до різних волонтерських ініціатив», – згадує письменниця.
У Полтаві Анна з друзями спостерігали за приїздом перших переселенців із Донеччини та Луганщини. Тоді вони вірили, що попри все їхньою місією була популяризація всього українського й сучасної української літератури в місті.
«Назва книжки взяти з циклу “Про неможливість приручити каміння”, який написаний у період 2016–2019. Відображає передчуття руйнації людини живого, втрати дому як символу звичного і зрозумілого світу, свого внутрішнього прихистку. На жаль, у 2022 році ці ризики набувають більш буквального значення й зараз поезії з 2016 року, де є образ війни, читається інакше»
Окрім цього, у книжці є чимало роздумів авторки про значення мови та слова в час великих соціальних потрясінь. Зокрема цьому присвячений розділ «Після слів», де письменниця пробує мислити, як ще людина може висловлюватися.
Як змінився стиль авторки
Протягом останніх дев’яти років авторка пройшла інтенсивний період самопошуку. У 2023 році, працюючи над першою версією рукопису, вона відзначила суттєві зміни у стилістиці власного письма. Втім, за словами письменниці, теми її творчості залишилися майже незмінними. Попри нові інтонації та мовні засоби, вона відчуває, що продовжує писати й досліджувати ті самі питання, які хвилювали її раніше.
Таким чином, дев’ятирічний шлях став для Анни Ютченко не лише пошуком власної мови, а й підтвердженням актуальності тем, які залишаються в центрі її літературних пошуків:
«Я роздумувала, чи варто додавати вірші з давнішого періоду. Коли з'явилася ідея самої концепції й назви “Про неможливість приручити каміння”, то відчула, що в цьому і є суть цієї книжки. Вона про пройдений шлях, яким хочу провести читачів й можливо вони впізнають там себе, про динаміку й в чомусь строкатість, дикість», – каже письменниця.
У своїй новій книзі «Про неможливість приручити каміння» полтавка звертається до образу каменю як символу підвладності та внутрішньої сили. Вона каже про те, що камінь не буває однаковим, якщо тільки людина не втручається у його форму. Для письменниці він цікавий як елемент неживої природи, що водночас перебуває у взаємодії з живим.
«Камінь – це така форма, яка сама по собі незмінна, але водночас під дією сонця, води, вітру вона змінюється. Мені камінь виглядає як метафорою стрижня й опори, коли ти можеш перебувати в епіцентрі шторму, але бути міцним», – каже дівчина.
Придбати книгу можна за посиланням.