Пам’ятник Петру І залишили на території поля Полтавської битви
Фото ЗМІСТу
Міська влада вперше з моменту демонтажу памʼятника Петру І прокоментувала його місцезнаходження.
Російський цар Петро І не можу бути звеличеним, тож його памʼятник демонтували. Про це ЗМІСТу повідомила речниця Полтавської міської ради Марина Сєрова 26 лютого:
«Пам'ятник Петру І усунули з публічного простору, він не знесений, завдяки силам та підтримки небайдужих громадян, без залучення коштів з міського бюджету. Сам пам'ятник перебуває на території одного і того ж балансоутримувача».
Балансоутримувачем пам'ятника є державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви». 24 лютого його демонтували, проте подію про демонтаж монумента Петру І приховали від журналістів і заборонили коментувати його посадовцям, посилаючись на благодійників, яких насправді не було.
Як раніше розповідав науковий співробітник заповідника Сергій Макаренко, щодо пам’ятника Петру I н є міф. Його зобразили в повний зріст 2 м 4 см, але при цьому російський цар був дуже вузькоплечим і «миршавеньким». Пропаганда не могла собі дозволити увіковічувати такий образ, тому вирішили зробити «моцним». Донедавна цей пам’ятник був загорнутим у чорну плівку:
«Цей пам’ятник створювали для того, щоб він був у приміщенні. У Кадетському корпусі так і було, а потім його поставили сюди. Сьогодні він несправедливо стоїть на фасаді. Його ідеологія радянська сюди поставила, але сьогодні він не має права стояти на фасаді. Ми вже подумали, що йому місце як історичному експонату в одній залі, тому перенесемо його».
ЗМІСТ писав, що постать Петра I не має сприйматися в Україні як образ великого полководця, адже по суті він був окупантом і всіх вважав своїми рабами. На території заповідника є братська могила російських солдатів, але їхніх імен історія не знає, тому що попри історії про те, як цар плакав над ними, йому було байдуже на їхню загибель:
«Підніміться на пам’ятник і там написано: поховані бригадир, полковники й далі перелік до майорів. Нижче, хто там: оберофіцер, рядові, унтерофіцер сприймалися просто як маса. Крьокшин розписав, як цар любив солдатів і коли вони виходили на генеральну баталію, їх кропили святою водою, а коли ховали, то він ридав. Але чомусь немає жодного прізвища солдата московського, героя. Невже не було героїв? Мабуть, були. Для царя були рабами не тільки солдати, а навіть його вельможі, бо в листах усі підписувалися як "раб твой"», – пояснював Сергій Макаренко.
Надалі музей планує запровадити більше інтерактивних компонентів, щоб розповідати правду про баталію й найголовніше – засуджувати війну.