Перейменування вулиць у Полтаві розпочнеться 1 грудня: які назви виносять на голосування
Фото – I see how
1 грудня виконавчий комітет Полтавської міської ради планує дозволити початок голосування за нові назви вулиць на електронній платформі. Робоча група вже систематизувала пропозиції для нових назв, з-поміж яких обиратимуть полтавці.
ЗМІСТ писав, що першими планують змінити назви вулиць, що містять граматичні помилки, русизми, а також походять від топонімів рф і країнах, які підтримали війну проти України.
Заступник голови робочої групи Леонід Булава розповів, які пропозиції підготувала робоча група на перейменування геонімів першої черги.
Брестський провулок (Подільський р-н, селище Вороніна)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Берестейський пров. | Берестейщина – історичний регіон у басейні середньої течії Західного Бугу (на північному заході України й прилеглих територіях). |
| Більського городища пров. | Більське городище – археологічна пам'ятка, найбільше укріплене поселення Європи доби раннього залізного віку – скіфського часу (розташоване біля с. Більськ на північному сході Полтавщини). |
| ????? На перевірці | |
| Литовський пров. | На знак вдячності литовському народові за підтримку українського народу в спротиві російській військовій агресії з 2014 року. |
Бугрова вулиця (Подільський р-н; «Новобудова» / Затуринський переїзд)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Родини Герциків вул. | Герцики — козацько-старшинський, згодом дворянський рід, пов’язаний із Полтавою. Перший відомий предок – купець єврейського походження Симон Герцик, – у середині XVII століття перебрався із Умані до Полтави й прийняв православ’я. Найвідомішим представником цього роду був його син Герцик Павло Семенович (р. н.? – †1700) – державний і військовий діяч, який п’ять разів обирався полтавським полковником (1675—1695, із перервами). Його коштом був відлитий знаменитий дзвін «Кизикермен» для Успенського собору в Полтаві; зведено Хрестовоздвиженську церкву в Києво-Печерському монастирі (де він і похоронений). Його син, Герцик Григорій Павлович (кін. XVII ст., м.Полтава — † після 1735, м. Москва) — бунчуковий товариш, наказний полтавський полковник (1705), генеральний осавул. Соратник Івана Мазепи. Доньки П.С.Герцика були дружинами козацької старшини (зокрема, Ганна – дружина Пилипа Орлика). До цього роду належала і Герцик Олександра Олексіївна (1886, Полтава — †1964, Полтава), — українська актриса, дружина співака Івана Козловського. |
БУГРОВИЙ ПРОВУЛОК (Подільський р-н; «Новобудова» / Затуринський переїзд)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Байди Вишневецького провулок | Дмитро Вишневецький («Байда») — козацький ватажок у XVI ст., гетьман (відомий у народних думах під іменем «козак Байда»); староста канівський і черкаський. Збудував у 1552 році замок на острові Мала Хортиця, який вважається прототипом Запорозької Січі. |
| Бугристий пров. | Варіант українізації назви геоніму (варіант запропонований філологами). |
Бумажний провулок (Шевченківський р-н; між вул. Монастирською і Шолом-Алейхема)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Полтавський яр пров. | На деяких планах Полтави ХІХ – початку ХХ століття підписано, що по дну безіменного яру тік струмок Полтавка. Варіант повернення у міський простір геоніму з історичної назвою місцевості. (Пропозиція від експертів). |
Виборзький провулок (Київський р-н; с-ще Дальні Яківці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| «Відрада» пров. | За назвою садиби знаменитого хірурга М.В. Скліфосовського, яка була у цій місцевості, на Дальніх Яківцях. (Пропозиція від експертів) |
| Естонський пров. | На честь держави Естонія, яка допомагає народу України в боротьбі з російською військовою агресією. |
Вугловий провулок (Київський р-н; між вул. Мироненка і Олеся Гончара)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Кутовий пров. | Правильне написання українською мовою — Кутовий провулок. |
| Феофіла Булдовського пров. | Феофіл (Булдовський Федір Іванович, 1865—1944) — православний церковний діяч. Народився у родині священика на Полтавщині, сам служив настоятелем Всіхсвятської церкви м. Полтави (з 1901 до 1923 р.), і викладачем Полтавського єпархіального училища. У травні 1917 на Полтавському єпархіальному з'їзді виступив із програмною доповіддю «Про українізацію церкви». Тому його вважають ідеологом української автокефалії на Полтавщині. Єпископ Полтавський (1923-1929); митрополит Української православної церкви з канонічною послідовною ієрархією (1929—1937 pp.); митрополит Української автокефальної православної церкви (1942— 1943). Послідовно виступав за незалежність України і її церкви. Помер у застінках НКВС у Харкові. (Пропозиція від експертів). |
Градижський провулок (Подільський р-н, селище «Червоний Шлях»)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Градизький пров. | Градизьк – селище міського типу на півдні Полтавської області (русифікована назва колишнього козацького поселення Городище). Пропозиція від робочої групи: українізувати назву (пров. Градизький). |
Грунтовий провулок (Київський р-н; селище Яківці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Ґрунтовий пров. | Правильне написання українською мовою — Ґрунтовий провулок. |
| Українсько-шведських союзів пров. | «Українсько-шведські воєнно-політичні союзи XVII — XVIII ст.» : Корсунська угода 1657 року, Великобудищанський трактат 1709 року – союз із королем Карлом ХІІ, пов’язаний із воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи проти російського панування в Україні. Ці міжнародні угоди були спрямовані на здобуття державної незалежності Української держави. Провулок розташований поблизу території Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви». |
Жасмінова вулиця (Подільський р-н, дачі за с-щем Вороніна)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Анатолія Дергая вул. | Солдат Дергай Анатолій Вікторович (27.06.1987 – †25.04.2022) проживав у Полтаві на вул. Колійній. 10 березня 2022 р. добровольцем став до лав Збройних сил України. Загинув, перебуваючи у складі 27-ї реактивної артилерійської бригади Збройних сил України (унаслідок ворожого обстрілу на території Харківській області). Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня Указом Президента України №397 від 08.06.2022 (посмертно), – за особисту мужність i самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Похоронений у Полтаві на Алеї Героїв Затуринського кладовища. |
| Жасминова вул. | Правильне написання українською мовою — Жасми́нова вулиця. |
Заїзжий провулок (Київський р-н; від вул. Шевченка)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Заїзджий пров. | Правильне написання українською мовою — Заїжджий. |
Кавказька вулиця (Подільський р-н, схил «Іванової гори» в бік Подолу)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Вадима Щербаківського вул. | На честь Вадима Михайловича Щербаківського (1876-1957) — відомого українського історика, археолога, мистецтвознавця, одного з керівників краєзнавчого музею в Полтаві у 1910-1922 рр. |
Клубнична вулиця (Київський р-н; селище Яківці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Полунична вул. | Правильне написання українською мовою – Полунична вулиця. |
| Яніни Яценко вул. | Яніна Яківна Яценко (31.05.1926 – 02.12.2016) упродовж майже 30 років керувала Полтавським дендропарком. Її дитячі роки пройшли в Полтаві, де на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції працював батько – відомий селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук Яценко Яків Лукич. У 1950 році Яніна Яківна закінчила Харківський сільськогосподарський інститут, а пізніше - педагогічний факультет Московської сільськогосподарської академії імені К.А. Тімірязєва. У 1955 році знову повернулася в Полтаву, де поступила на роботу в Полтавський сільськогосподарський технікум. У квітні 1962 році вона переходить на роботу інженером тільки що створеного парку на «Полі Полтавської битви»; створює проект дендрологічної частини парку на площі понад 100 га. Від 1964 року, як інженер із благоустрою, крім дендропарку, завідує всім озелененням Полтави. У 1977 році Яніна Яківна стає дендрологом парку на «Полі Полтавської битви», на цій посаді працює до виходу на пенсію на початку 1990 року (але й на пенсії продовжувала займатися екологічним просвітництвом). У 2011 році Я.Я. Яценко отримала міжнародну премію від Фундації Жака Роше «Terre de Femmes – Земля Жінок». |
Кожевна вулиця (Подільський р-н; «Нижня Колонія» - між вул. Монастирською і Сковороди)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Бойків Яр вул. | Історична назва місцевості, до якої належить частина вулиці. Яр, як вважають історики, названий на честь полтавського городового отамана Бойка, який у XVII столітті мав тут землі. |
| Федора Борківського вул. | Федір Борківський (1902 — 4.04.1942 р., Полтава) — діяч Визвольних змагань 1917-1920 рр., пізніше діяч ОУН. Міський голова Полтави в роки її німецької окупації (10.1941-03.1942). Проходив у справі Спілки визволення України у 1929-1930 рр., відбув 10 років у Соловецькому таборі особливого призначення. Після звільнення жив у Полтаві на вулиці Монастирській №15. Напередодні радянсько-німецької війни працював бухгалтером Полтавського хлібозаводу. У 1941 р. пристав до Похідних груп ОУН (фракція А.Мельника), які розшукали його за старими контактами. У жовтні 1941 р. німецька окупаційна влада призначила його першим міським головою Полтави. Брав участь в установчих зборах Української національної ради в Києві. Заснував місцеве відділення Українського Червоного Хреста. Під його керівництвом чи за сприяння відновлювалися заклади української освіти, культури і церкви. Розстріляний німецькими окупантами у зв’язку з їхньою кампанією боротьби з українським національним рухом. |
Колекторний провулок (Подільський р-н; масив «Рогізна»)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Валерія Трегубова пров. | Трегубов Валерій Олександрович (18.05.1951 - 30.12. 2012) — відомий полтавський архітектор і реставратор; кандидат архітектури, доцент, завідувач кафедри основ архітектури Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка, член-кореспондент Української Академії архітектури, голова регіонального відділення Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара, лауреат премії імені Самійла Величка. Деякі з основних реалізованих проектів: Пам'ятник студентам та викладачам Полтавського інженерно-будівельного інституту, полеглим в роки Великої Вітчизняної війни (співавтор Л. Вайнгорт, скульптор О. Черницький); Реставрація меморіальної каплиці на вул. Зіньківській в Полтаві (головний архітектор проекту, керівник авторського колективу); Покровська церква в Полтаві (співавтор); Пантелеймонівська церква в Полтаві; Відтворення історичної дзвіниці Спаської церкви в Полтаві; Історико-етнографічна зона «Українське село» і «Містечко майстрів» Національного Сорочинського ярмарку; Етнографічний ресторанний комплекс «Козачка» в Полтаві (співавтор); Реконструкція та комплексний благоустрій поля Полтавської битви; Відтворення редуту поля Полтавської битви та Подільської вежі Полтавської фортеці XVIII сторіччя (співавтор К. Трегубов) Ротонда вшанування пам'яті полеглих учасників Полтавської битви (мозаїчні пано — художник Л. Тоцький, композиція «Злітаючі голуби» — скульптор С. Маргарян). Автор наукової концепції формування національного заповідника «Поле Полтавської битви». Автор та науковий керівник проекту відтворення пам'ятки XVIII сторіччя — Святоуспенського кафедрального собору в Полтаві. |
| Панянський луг пров. | Історична назва цієї місцевості, яка згадується в документах ХІХ – початку ХХ століття. Варіант повернення у міський простір геоніму з історичною назвою місцевості. (Пропозиція експертів). |
Коломенська вулиця (Подільський р-н; масив «Лісок»)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Гійома де Боплана вул. | На честь французького картографа середини XVII ст. Гійома Лавассера де Боплана, який уклав знамениті наукові карти України. На картах уперше позначено місто Полтаву з її округою. |
| Заворсклянська вул. | Вулиця розташована в селищі Лісок, між р. Ворсклою і р. Коломак (тобто за Ворсклою). Назва відображає розташування місцевості. |
Кузнечна вулиця (Шевченківський р-н; колишнє передмістя Береківка)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Андрія Ярешка вул. | Ярешко Андрій Григорович (19.07.1964 – 05.03.2016 ), народився у Полтаві, проживав із родиною по вул. Кузнечна №11. За фахом інженер-будівельник. Учасник війни в Афганістані. Із квітня 2014 по квітень 2015 року, і з червня 2015 року перебував у лавах ЗСУ, проходив службу як командир взводу в зоні АТО. Старший лейтенант А.Г.Ярешко, вже як заступник командира роти, загинув у березні 2016 року при виконанні завдання із захисту територіальної цілісності України біля міста Авдіївки. За героїчний вчинок в ім’я Батьківщини нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно). Мав інші регіональні й військові нагороди. Похований у Полтаві на Алеї Героїв центрального кладовища. На фасаді школи №27, де навчався А.Г.Ярешко, встановлено меморіальну дошку. Внесено за поданням ГО «Об’єднання ветеранів війни Полтавщини». |
| Береківська вул. | У першій половині ХХ століття історична назва села / передмістя Полтави — Береківка. Варіант повернення у міський простір геоніму з історичної назвою місцевості. (Пропозиція експертів). |
| Ковальська вул. | Переклад нинішньої назви вулиці українською мовою. |
Ломаний провулок (Подільський р-н; Поділ, під схилом «Іванової гори»)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Ламаний пров. | Правильне написання українською мовою — "Ламаний". Пропозиція від робочої групи: українізувати назву на пров. Ламаний, та зберегти у міському просторі геонім з історичною назвою. |
Льва Падалки вулиця (Шевченківський р-н; селище «Яр»)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Лева Падалки вул. | Правильне написання імені українською мовою — Лева Падалки. Пропозиція від експертів: українізувати назву (вул. Лева Падалки). |
Метростроївський провулок (Київський р-н; селище Рибці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Полузірський пров. | За назвою річечки Полузір’я, ряд приток якої (вершин балок зі ставками) починаються в селищі Рибці. Один із хуторів (пізніше – село) мав назву Рибчанське Полузір'я. |
Міняйловський провулок (Київський р-н; Павленки)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Едуарда Горошочка пров. | Горошочко Едуард Юрійович — старший солдат ОЗСП «Азов» (позивний «Ded»), двічі ставав у його лави для захисту України (2014–2022 рр.). Народився 1990 року в місті Полтава. Мав вищу освіту за фахом «економічна кібернетика». Брав участь у Революції Гідності та інших формах громадянської активності. Із 2014 по 2016 рік проходив військову службу як старший солдат артилерії дивізіону полку окремого спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. У боях за селище Широкине на Донеччині був серйозно поранений у плече. Після звільнення з армії у Полтаві заснував громадську організацію «Вороскол», яка займалась військово-патріотичним вихованням населення. Разом із іншими військовими намагався налагодити органічне виробництво в рамках проекту «Полтавщина натуральна» неподалік села Ковалівка. Наприкінці 2020 року повернувся на службу в складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». У ході широкомасштабного військового вторгнення РФ в Україну з побратимами захищав Маріуполь на Донеччині, перебував на території заводу «Азовсталі». Загинув там 15 квітня 2022 року. У нього залишилися батьки, дружина та донька. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. |
| Міняйлівський пров. | Правильне написання українською мовою, оскільки назва походить від прізвища "Міняйло" — "Міняйлівський провулок". Це новий провулок, а назву «Міняйлівський» до 1930-х років носила вулиця Фон-Гарнієра. |
Московський провулок (Подільський р-н; масив «Рогізна» / Підмонастир’я)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Підмонастирський пров. | Пропонується так назвати за його розташуванням (під Монастирською горою, біля підніжжя її південного схилу). |
| Польський пров. | На знак вдячності польському народові за всебічну допомогу й підтримку українського народу в супротиві російській військовій агресії. |
Нечуй-Левицького вулиця (Київський р-н; від вул. Соборності – у бік Юрівки)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Івана Нечуя-Левицького вул. | Пропозиція від робочої групи – українізувати написання прізвища та додати до неї ім’я письменника (з метою стандартизації написання назв геонімів): вулиця Івана Нечуя-Левицького. |
Ново-Степова вулиця (Київський р-н; Юрівка)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Дейкалівська вул. | Дейкалівка (у середині ХІХ століття – помістя / хутір Дейка, – перша садиба, яка поклала початок поселенню Юрівка; на рубежі ХІХ-ХХ ст. у Дейкалівці розташовувалися єпархіальний свічковий завод та прихисток для бідних). Підтримано експертами з метою збереження у міському просторі вже не існуючої, але історичної назви поселення. |
| Новостепова вул. | Правильне написання геоніму українською мовою – вул. Новостепова. |
Овражна вулиця (Київський р-н; нижня частина Чамариного яру)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Чамарин Яр вул. | «Чамарин яр» – балка на Павленках і в Нижній Колонії. У XVIII столітті таку ж назву мало урочище і хутір у ньому, який з початку ХІХ століття розрісся до передмістя Полтави - Павленки. Чамара (Чамаренко) – козацький рід, іменем якого названий яр. Czamara - прізвище польського походження. Означає польський патріотичний костюм. В українську мову увійшло видозміненим ("Чумарка"). У ХVІІ столітті цей рід відігравав помітну роль у Полтавському полку. Уперше шляхтич Дахно Чамара (Чамаренко) згаданий у документах Полтавського полку з початком Визвольної війни – як козак (1649). Дахно Чамаренко - осавул полтавської городової сотні в 1658-1661 і 1665 р. ; полтавський наказний полковник у 1666 році. За актами Полтавського полкового уряду другої половини XVII ст. також згадуються: Стефан Чамарин брат; Герасим Чамара значковий товариш у 1665, 1670, 1671 рр.; Леско Чамаренко у 1667 р. У компуті 1726 року Полтавської першої полкової сотні Григорія Черняка серед козаків кінних сотенних є Андрій Чамара та Іван Чамара. У списках домовласників за 1896 рік згадуються: спадкоємці козака Андрія Івановича Чамари і козак Василь Іванович Чамара. (Рекомендовано експертами, як історична назва місцевості) |
| Яружна вул. | Правильне написання геоніму українською мовою – Яружна вул. (У Полтаві вже є пров. Яровий і вул. Яр.). |
Ольхова вулиця (Київський р-н; селище Івонченці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Вільшана вул. | Правильне написання українською мовою — "Вільшана" або "Вільхова". Пропонується українізувати назву у варіанті: вул. Вільшана (оскільки вул. Вільхова у Полтаві вже існує). |
| Якова Іскри-Острянина вул. | За однією з версій, назва села Іванченці (за тодішнім написанням) походить від імені Івана Яковича Іскри – козацького отамана, полтавського наказного полковника (1648-1649). У 1659 р. загинув у боротьбі за гетьманську булаву. Його батько — Яків Іскра-Острянин (справжнє прізвище – Яків Стефан Іскра, в літературі трапляються написання: Яків Острянин, Яцко Остряниця, Яків Остряниця, Яцко Іскра тощо) — військовий діяч, отаман українського козацтва. В історичній літературі вказується, що народився у Полтаві (за іншими даними – в Острі на Чернігівщині, звідки й мав прізвисько). Вперше згадується в документах 1633 року як полковник реєстрових козаків з Полтавщини, перший полковник полтавський війська Речі Посполитої в ході Смоленської війни. Після придушення повстання Павлюка 1637 року, прибув до Запорозької Січі, де на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Навесні ж 1638 року очолив козацьке повстання проти польського панування, за соціальні інтереси козацтва. Після поразки під Жовнином відступив на Слобідську Україну, де заснував місто Чугуїв; убитий під час повстання в 1641 р. У декількох містах України на його честь названі вулиці. |
Опитна вулиця (Київський р-н; між Ближніми і Дальніми Павленками)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Дослідна вул. | Правильне написання українською мовою – вул. Дослідна. |
| Дослідне Поле вул. | Пропонована назва точніше відображає походження назви і розташування вулиці – біля Дослідного Поля, як території – пам’ятки аграрної науки і практики. Ініціатором створення Дослідного Поля було Полтавське товариство сільського господарства, засноване за активної участі місцевої громадськості у квітні 1885 року. У наш час – Дослідне поле Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії аграрних наук України. До ХХ століття нинішня вулиця була шляхом / дорогою, яка обмежувала з півночі м. Полтавою від с. Дальні Павленки, в якому розташовувалося Дослідне поле. Ще в 1920-х роках провулок від вул. Зіньківської до вул. Шведської отримав назву «Досвідний». У 1958 р. назву зрусифіковано (вул. Опитна). Пропозиція від експертів. |
Памірський провулок (Київський р-н; Павленки)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Вовчий пров. | Вовчий провулок позначено на планах передмістя Павленки від рубежу ХІХ-ХХ ст. до 1952 року. Він починався від повороту на північ сучасного пров. Глінки – до вул. Дослідної (і включав садиби сучасного пров. Памірського, який до 1958 року був безіменним). |
| Павла Голобородька пров. | Голобородько Павло Григорович (1881 – після 1930), – викладач, директор української гімназії імені І.М. Стешенка, яка стала школою №5 на Павленках (1917-1927). Його діяльність, як взірець національного виховання і просвітництва в громаді міста, високо оцінив Г.Г. Ващенко. Закінчив кадетський корпус і Дерптський (Тартуський) університет. У 1912 році у Санкт-Петербурзі пройшов педагогічні курси з підготовки кандидатів на вчительські посади в кадетських корпусах і призначений на посаду викладача історії Полтавського Петровського кадетського корпусу. Після Лютневої революції 1917 року П.Г. Голобородько бере активну участь у роботі українських учительських громадських організацій, стає директором української гімназії. У червні 1927 р. П.Г.Голобородько був заарештований і до 1930 р. утримувався в тюрмі м.Харкова. Висланий із України. (Пропозиція від експертів). |
Посьолкова вулиця (Подільський р-н; масив «Лісок»)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Битви на Ворсклі вул. | 12 серпня 1399 року відбулася "Битва народів на Ворсклі".Її точна локалізація залишається предметом суперечок, але вона відбулася на території сучасної Полтавщини, у лівобережній частині долини Ворскли. Це одна з найбільших у Східній Європі битв XIV століття. На той час Ворскла була межею Великого князівства Литовського і Золотої Орди. Назва «Битва народів» зумовлена тим, що у війську Великого князя Литовського, Жемайтійського і Руського Вітовта, крім литовців, литвинів, русичів (предків українців) були також московські князі, німці-тевтонці та татари хана Токтамиша. Це військо зазнало поразки від набагато меншого але монолітного війська учня великого Тамерлана – еміра Едігея і його хана-маріонетки Тимур-Кутлуга. Військо ж Вітовта не було монолітним. І ця поразка змінила подальшу історію Східної Європи, оскільки князь Вітовт намагався об’єднати в своїй державі всі землі колишньої Київської Русі, у т.ч. і московії. Перед тим, у 1398 р. Вітовт отримав від хана Тохтамиша визнання прав на володіння українськими землями. Битва на Ворсклі – це спроба наступу Литви на Орду. Битва була програна, але не програна війна. Невдовзі розпочався розпад Золотої Орди, а князь Вітовт відновив владу і над землями сучасної Полтавщини (Литовсько-Руська держава володіла ними до 1569 року). Дуже скоро вже Вітовт буде ставити ханів-маріонеток у Криму. Поразка його навчила. Нова назва невеликої вулиці – це своєрідна пам’ятка про цю віху історії. |
| Роздільна вул. | Вулиця має велику ширину, нібито розділяє селище на дві частини. |
| Селищна вул. | Правильне написання українською мовою – вул. Селищна. |
Путьова вулиця (Подільський р-н; масив «Новобудова»)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Шляхова вул. | Правильне написання українською мовою - "Шляхова вулиця". |
Риночний провулок (Київський р-н; Павленки)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Костя Товкача пров. | Товка́ч Костянтин Іванович (17.05.1882 – 27.11.1937) — український громадський, політичний і церковний діяч; жертва політичних репресій. Жив у Полтаві (вул. Шведська №20-б). Один із лідерів українського національного руху. Ще замолоду, будучи священиком, захищав інтереси селян в економії Кочубея. За це був позбавлений сану й засуджений. Опісля закінчив юридичний факультет Харківського університету. Був там керівником української спілки студентів міста. Працюючи адвокатом у Полтаві, став членом полтавської «Громади» – об’єднання української інтелігенції. Від початку Української національної революції активно включився в політичну діяльність. У 1917 році був Головою Полтавської міської думи, Головою Полтавського губернського з’їзду мирового суду. У 1918 р. – Генеральний суддя УНР. У жовтні 1918 р. він очолив Полтавську губернську філію Українського Національного Союзу, а в грудні знову очолив міську думу. У 1920-х роках був беззаперечним лідером українського руху в Полтаві, у т.ч. фундатором і адвокатом Української автокефальної церкви. Шість разів заарештовувався більшовицькою владою. Зокрема, в справі «Союзу визволення України» в 1929 р. (засуджений на 5 років одиночної тюрми). Розстріляний сталінським режимом у 1937 р. Заслуговує на увіковічення назвою провулку в тій місцевості Полтави, де він колись жив. |
Рельсовий провулок (Подільський р-н; селище Лісок)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Валерія Константинова («Француз») пров. | Константинов Валерій Володимирович народився 28 серпня 1979 року в місті Кіровограді (тепер – Кропивницький), у родині військовослужбовців. Майже все дитинство і юність прожив у Полтаві. Був студентом факультету фізичного виховання ПНПУ імені В.Г.Короленка. Останні 15 років Валерій працював водієм у Нідерландах. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України, Валерій повернувся, щоб боронити від ворога Батьківщину, та вступив стрільцем до Добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Мав позивний «Француз». Брав участь у звільненні від ворога Київської області, а потім із підрозділом був перекинутий на Харківщину. 10 квітня 2022 року загинув, виконуючи бойове завдання. Похований 15 квітня 2022 р. на центральному кладовищі Полтави поруч із батьками та рідним братом-близнюком, який трагічно загинув. Валерій Константинов не був одруженим. Сестра проживає в Полтаві. |
| Мандрівників пров. | Більш романтична назва, порівняно із нинішньою (пропозиція одного із учасників он-лайн обговорення). |
| Рейковий пров. | Правильне написання українською мовою – провулок Рейковий. |
Родниковий провулок (Шевченківський р-н; Кобищани)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Данила Галицького пров. | У період роздробленості Давньоруської держави (XIII ст.) князь Данило був найуспішнішим правителем на землях сучасної України (у їхній крайній західній частині). Його князювання припало на драматичні події — нашестя монголо-татар. Данилові довелося вести тонку політику, щоб уберегти свої землі від повного розорення. Він здійснив далеку поїздку в ставку засновника Золотої Орди Батия, де отримав гарантії безпеки Галицько-Волинської держави. У 1253 році Данило Галицький, який шукав військової та політичної підтримки в католицькій Європі, отримав від папи римського королівський титул. Під час свого правління він заснував низку міст на своїх землях, які існують донині. Серед них Холм (нинішній Хелм у Польщі) та Львів. |
| Живограйний пров. | «Живограй» — один із синонімів слова «джерело» в українській мові. Оскільки у Полтаві вже існує пров. Джерельний (найбільш вживаний переклад від російського «родник»), то пропонується назва від синоніма. |
| Куликівський пров. | Цей провулок вів у напряму історичного району (передмістя) Полтави — Кулики. Пропозиція експертів: зберегти у міському просторі геонім із місцевою історичною назвою. |
| Степана Бандери пров. | Ініціатива від жителя провулку (із його слів): місто повинно знати своїх героїв, борців за незалежність, українську державність. Степан Андрійович Бандера (1909-1959), — український політичний діяч, один із ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття. З 1933 року — крайовий провідник Організації Українських Націоналістів (ОУН). У лютому 1940 року, внаслідок розколу ОУН, С.Бандера очолив «Революційний Провід ОУН» (його організація отримала назву «бандерівці», ОУН-Б). Рішенням Проводу ОУН-Б, 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. Ця подія стала спробою «поставити перед фактом» керівництво гітлерівської Німеччини та змусити визнати українську боротьбу. Проте, Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю «змову українських самостійників». Гітлерівці заарештували Бандеру після акту проголошення віднови Української Держави — 5 липня 1941. У 1941-1944 роках перебував в ув’язненні. Від 1947 р. до смерті від рук радянського агента в 1959 р. С.А.Бандера — знову Голова Проводу ОУН-Б. Для багатьох українців його ім'я стало символом боротьби за незалежність України. У 2010 р. президент В.А.Ющенко присвоїв йому звання «Герой України» (посмертно). |
Роз'їздна вулиця (Подільський р-н; селище Вороніна)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| 24 серпня вул. | На честь пам’ятної дати – 24 серпня 1991 року, – Дня проголошення Незалежності України. |
| Наталії Стребкової («Зоряна») вул. | Наталія Валентинівна Стребкова (20.02.1977 – †15.04.2022) — сержантка, діловодка ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни, що загинула під час російського вторгнення. Народилася і жила в Полтаві, працювала перукаркою в салоні краси. 2015 року познайомилася з чоловіком, який був військовим «Азову», та згодом переїхала жити до Маріуполя. 2017 року стала діловодом полку «Азов». Восени 2018 року закінчила курси сержантів; мала свій позивний – «Зоряна». Від початку повномасштабного вторгнення росії вона разом з чоловіком захищали місто Маріуполь. Наталя виконувала там обов’язки бойової медикині. 15 квітня 2022 року загинула від потрапляння потужного снаряду в бомбосховище під час оборони заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі. 4 серпня 2022 р. її тіло було кремоване в Києві. Її чоловік – воїн-азовець Олексій Стребков «Гаруда» (21.09.2022 повернувся із полону), діти та онуки проживають у Полтаві. Указом Президента України від 05.05.2022 року нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). |
| Роз’їзна вул. | Правильне написання українською мовою – вулиця Роз`їзна. |
Самійла Величко вулиця (Київський р-н; біля Тахтаулового)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Самійла Величка вул. | Правильне написання прізвища українською мовою — Самійла Величка. Пропозиція від експертів: українізувати назву (вул. Самійла Величка). |
Скліфасовського провулок (Київський р-н; селище Яківці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Миколи Скліфосовського пров. | Правильне написання прізвища — Скліфосовський. Пропозиція від експертів: виправити помилку в написанні прізвища й додати ім’я (з метою стандартизації написання назв геонімів Полтави) видатного хірурга і громадського діяча, який жив в останні роки у Полтаві й похоронений на Дальніх Яківцях: провулок Миколи Скліфосовського. |
Ставочний провулок (Шевченківський р-н; Кобищани)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Ставковий пров. | Правильне написання українською мовою — "Ставковий". |
Стекольний провулок (Шевченківський р-н; Кобищани)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Бартоломія Обалковського пров. | Бартоломій Обалковський – шляхтич, у 1620-х роках — королівський наглядач за дотриманням державної монополії в «Селітряній державі» на території Лівобережної України. «Селітряна держава» – це територія під владою короля, на якій наглядач-розпорядник контролював виробництво і розподіл селітри та поташу. У 1630 р. польським королем Сигізмундом Третім йому була віддана за заслуги Полтава, як «пуста слобода на р. Ворсклі, над шляхами Муравськими, в воєводстві Київськім, з усіма полями, луками, ґрунтами, лісами, озерами, ріками тощо, з правом закладання сіл і містечок, і держання до волі королівської,…». Він започаткував відродження Полтави, як міста. |
| Склодувів пров. | Склодув – робітник, що займається виготовленням скляних виробів дуттям. Поблизу цього провулку в середині ХХ ст. нетривалий час розташовувалося невелике підприємство з виробництва скляних ялинкових прикрас. |
Торфяний провулок (Подільський р-н; селище Вороніна)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Торф’яний пров. | Правильне написання назви українською мовою – "Торф'яний". Названий так, очевидно, за торф’янистий ґрунт ділянки. |
Уютна вулиця (Київський р-н, між вул. Пушкіна і Шевченка)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Дібровна вул. | На вулиці збереглися старі дуби – можливо, залишки віковічної діброви. Дубові ліси (діброви) у природному стані займали правобережну частину всієї сучасної Полтави. |
| Затишна вул. | Правильне написання назви українською мовою – "Затишна". |
| Михайла Фісуна вул. | Фісун Михайло Андрійович (1909-†1994) – відомий диригент, знавець хорового мистецтва, фольклорист, композитор (понад 200 творів), музикознавець, художній керівник, викладач, громадський діяч. Народився, працював і помер у Полтаві. Жив на вул. Некрасова. З 1931 р. – у Полтавському музичному училищі (як викладач, завідуючий навчальною частиною, директор). Понад 40 років очолював студентський хор, викладав і був завідувачем кафедри у Полтавському педінституті (нині – ПНПУ імені В.Г.Короленка). Художній керівник Полтавської обласної філармонії (1954-58 рр.). Протягом дев’яти років М.Фісун – головний диригент обласних свят пісні. Михайло Андрійович – засновник і організатор музею "Музична Полтавщина" (діяв із 1978 по 2021 рік). |
Уютний провулок (Подільський р-н; селище Вакуленці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Олега Кулаковського пров. | Кулаковський Олег Анатолійович (06.01.1982 — 24.02.2022) народився в селі Кратова Говтва Диканської громади Полтавського району. У 2000-2004 роках служив у ЗСУ (в т.ч. за контрактом). У 2004-2020 роках працював у Полтаві (за наймом, і як фізична особа-підприємець). У жовтні 2020 року підписав контракт та проходив службу у званні сержанта ЗСУ на посаді командира відділення підвозу та перевезення мінометної батарей окремої десантно-штурмової бригади; брав участь в операції об'єднаних сил на Донбасі. Загинув у перший же день відбиття російського вторгнення (біля колишнього артилерійського училища в місті Суми). Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) – за особисту мужність i самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Від 2017 р. проживав із родиною по пров. Уютний №3 — тобто на провулку, який пропонується перейменувати. Його дитина народилася вже після смерті батька. |
Хасанівська вулиця (Подільський р-н; схил Іванової гори – у бік Подолу)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Зеленого Клину вул. | «Зелений клин» – назва, яку дали українці-переселенці до Уссурійського краю (південної частини сучасного Приморського краю). За переписом 1926 роки українці становили понад ¼ частину населення Далекого Сходу РСФСР. Назва запропонована як альтернативна назві «вул. Хасанівська» (яка була названа в пам’ять про бої радянських і японських військ на озері Хасан у 1938 р.). |
| Миколи Макаренка вул. | На честь відомого українського археолога, мистецтвознавця, пам’яткоохоронця Макаренка Миколи Омеляновича (1877-1938), який втілив у життя перший в Україні пам’яткоохоронний проект із демонтажу Покровської церкви в Ромнах, перевезення і реставрації цієї унікальної дерев’яної споруди в Полтаві. Розстріляний у 1938 р. через відмову підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. (Пропозиція від експертів). |
Цвіточна вулиця (Шевченківський р-н; сполучає вул. Героїв АТО і Лялі Убийвовк))
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Заквітчана вул. | Абстрактна назва, підтримана членами робочої групи. |
| Квіткова вул. | Абстрактна назва, підтримана найбільшою кількістю учасників обговорення на он-лайн платформі. |
| Максима Краснокутського «Студент» вул. | Краснокутський Максим Валерійович (2004-2022). До лютого 2022 був студентом Полтавського фахового коледжу мистецтва імені Миколи Лисенка; одночасно, як саксофоніст, працював у духовому оркестрі «Полтава». Добровільно вступив до ЗСУ. Загинув 28.07.2022 року в Донецькій області від смертельного осколкового поранення, перебуваючи в лавах захисників України від збройного нападу російських військ. Похоронений 5.08.2022 р. в Полтаві на Алеї Героїв Затуринського кладовища. У нього залишилися мама, тато і брат. |
| Макарівська вул. | Розташована поруч із Свято-Макарівським кафедральним собором Полтави. |
Челябінська вулиця (Київський р-н, селище Яківці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Миколи Леонтовича вул. | Леонто́вич Микола Дмитрович (1877-1921) – український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч. Автор широко відомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам'яної» та інших. Його різдвяна колядка «Щедрик» перекладена багатьма мовами. В англійській версії слів до «Щедрика» («Carol of the Bells») цей твір став всесвітньо відомим. |
| Тростянецька вул. | На честь героїчної оборони м. Тростянець від російських загарбників, біля північних меж Полтавської області. Вулиця розташована в селищі Яківці. (Пропозиція експертів). |
Челябінський провулок (Київський р-н, селище Яківці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Віктора Батуріна пров. | Ще в 1994 році міськвиконкомом було прийнято рішення перейменувати одну із вулиць на честьголовного художника Полтави, графіка, художника-оформлювача Віктора Миколайовича Батуріна (1937-1993). Але це рішення так і не було чомусь реалізоване. Тому потрібно б повернути давній борг перед пам’яттю цього уродженця Полтави, який багато зробив для неї й Полтавщини (зокрема, виконав художнє оформлення Літературно-меморіальних музеїв-садиб І. Котляревського та Панаса Мирного, Музею-заповідника М. Гоголя та інших). |
Чистопрудна вулиця (Київський р-н, селище Івонченці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Микити Ґалагана вул. | Микита Ґалаган — український національний герой, який у ході Корсунської битви 16 травня 1648 року свідомо пішов на тортури та смерть, аби видати ворогу дезінформацію про кількість і розташування козацьких військ і завів 25-тисячне військо в хащі, що дало змогу козакам атакувати у вигідних для них умовах. Подвиг Микити Ґалаґана став хрестоматійним і увійшов до підручників та довідників з історії козаччини. Назва, підтримана найбільшою кількістю учасників обговорення на он-лайн платформі. |
| Наталки Полтавки вул. | На честь героїні однойменної п’єси (1819 р.) класика української літератури І.П. Котляревського (пропозиція жителів Івонченців) |
| Чистоводна вул. | Варіант перекладу існуючої назви українською мовою. |
Чистопрудний провулок (Київський р-н, селище Івонченці)
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Ґарета Джонса пров. | Ґарет Джонс (1905-1935) – британський журналіст, який першим у західній пресі під власним іменем написав правду про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Назва, підтримана найбільшою кількістю учасників громадського обговорення. |