Полтава попрощалася з полеглими на війні навідником та зв’язківцями
10 червня відбулося прощання з трьома солдатами, які захищали Україну від російських окупантів.
Провести загиблих воїнів біля Свято-Успенського собору прийшли побратими, рідні та небайдужі полтавці.
Сьогодні Полтава попрощалася зі своїми героями:
- солдат В’ячеслав Богданчик 1998 року народження. Навідник другої механізованої роти військової частини А2167 загинув у результаті бойового зіткнення з противником в районі Миколаївка Краматорського району Донецької області;
- солдат Микола Пістряк 1975 року народження. Водій-електрик апаратної взводу зв’язку військової частини А4007. Загинув у результаті мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області;
- солдат Сергій Чередник 1975 року народження. Оператор апаратного взводу зв’язку військової частини А4007. Загинув внаслідок ведення ворогом мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області.
Також в області відбудуться прощання з полеглими на фронті воїнами:
- солдат Максим Зінченко 1997 року нарордження. Номер обслуги третьої гармати А3085. Загинув внаслідок артобстрілу Званівки на Донеччині;
- молодший сержант Роман Ляш 1987 року народження. Номер обслуги другої механізованої роти першого механізованого батальйону військової частини А2167. Загинув у результаті вогневого зіткнення біля Миколаївки;
- солдат Віталій Потапенко 97 року народження. Гранатометник, номер обслуги третьої гармати А3085. Загинув внаслідок обстрілу Званівки на Донеччині.
Вічна пам’ять українським воїнам.
6 червня на Донеччині загинув воїн Олексій Знайко з села Соколова Балка Нехворощанської громади. За час повномасштабної війни він двічі діставав поранення, але щоразу повертався до побратимів на передову.
Загиблого поховали 9 червня. Захисника на колінах зустрічали живим коридором жителі Соколової Балки, Андріївки та Світлівщини. Прощалися з Олексієм Знайком у рідному дворі, де священники Православної церкви України відслужили панахиду. Увесь цей час мати воїна стояла на колінах перед труною сина. На церемонію прощання прибув побратим воїна Іван Духновський – разом вони воювали з перших днів вторгнення.