Полтавщина провела в останню путь упізнаного за ДНК кулеметника

Про те, що Павло Бондар повернувся на щиті 23 квітня повідомили у Решетилівській громаді.

Провести воїна в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, побратими та жителі громади. Живим коридором шани вони зустріли траурний кортеж, прощання відбулося на рідному подвір’ї, де звучали молитви та слова останньої шани. Поховали захисника з усіма військовими почестями під звуки гімну та триразовий салют. Державний прапор, яким була огорнута труна, передали рідним загиблого.

Павло Бондар народився 16 квітня 1988 року на Полтавщині у селі Малий Бакай, там він закінчив місцеву школу. Згодом у Полтаві здобув професію та працював майстром з ремонту холодильного обладнання та пральних машин. Після проходження строкової служби чоловік у період з 2015 по 2026 рік брав участь в антитерористичній операції на Сході країни.

Після демобілізації у 2017 році створив сім’ю, разом із дружиною Юлією виховував донечку Анастасію. Родина проживала на Дніпропетровщині у Нікополі, там він працював на феросплавному заводі.

До війська чоловік повернувся 10 грудня 2024 року, ніс службу на посаді кулеметника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти першого батальйону морської піхоти. Захисник схилив голову 15 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Свердліково Курської області. Нещодавно Павла Бондара упізнали за ДНК-експертизою.

Вічна пам’ять та слава захисникові!

Валерій Гільов народився 28 січня 1985 року на Полтавщині у Пирятині. У 2000 році він закінчив міську школу №3, а з 2003 по 2005 рік проходив строкову військову службу у військах Міністерства внутрішніх справ у Сімферополі. У 2015 році Валерій Гільов пішов добровольцем на фронт, де брав участь в АТО в складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені Гетьмана Івана Виговського. З початком повномасштабного вторгнення боєць повернувся до війська, де служив командиром стрілецького взводу. Життя воїна обірвалося 20 квітня цього року під час виконання бойового завдання у Краматорську.

8 квітня 2026 року перебуваючи на бойовому чергуванні, Іван Колодій захищав повітряний простір Полтави від ворожої атаки. Внаслідок влучання ворожого безпілотника військовослужбовець зазнав тяжких поранень. Два тижні лікарі боролися за його життя. Попри зусилля лікарів, 22 квітня його серце зупинилося. Знайомі відкрили банку допомогу для родини. Долучитися та підтримати родину воїна можна за посиланням на монобанку. 

Павло Бондар доєднався до ЗСУ 10 грудня 2024 року та ніс службу на посаді кулеметника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти першого батальйону морської піхоти. Захисник схилив голову 15 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Свердліково Курської області. 

Максим Мамон з початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав української армії. У вересні минулого року під час виконання бойового завдання воїн припинив виходити на зв’язок з рідними. Нещодавно за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що життя Максима Мамона обірвалося 17 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Софіївка, що на Донеччині. У воїна залишилися рідні, близькі та друзі.

У березні 2024 року Євгенія Семенова призвали до лав захисників України. У серпні 2024 року захисник припинив виходити на зв’язок з родиною Лише нещодавно за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що Євген Семенов загинув 2 серпня того ж року.

До лав Збройних Сил України Денис Баженов приєднався у квітні 2025 року. Він служив водієм у десантно-штурмовій бригаді. Попри постійну небезпеку та обстріли, він доставляв побратимів та боєприпаси на передову. 16 квітня на Сумщині обірвалося життя захисника під час виконання бойового завдання.

Боєць Микола Мурзін служив номером обслуги у механізованому батальйоні. Його життя обірвалося 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.