За ДНК упізнали полеглого на Курському напрямку матроса з Полтавщини
Колаж ЗМІСТу
Воїн загинув виконуючи бойове завдання 15 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Свердліково Курської області. Захисника вважали безвісти зниклим більше року.
Про те, що Павло Бондар загинув 21 квітня повідомили у Решетилівській громаді.
Павло Бондар народився 16 квітня 1988 року на Полтавщині у селі Малий Бакай. До війська чоловік доєднався 10 грудня 2024 року, ніс службу на посаді кулеметника десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти першого батальйону морської піхоти. Захисник схилив голову 15 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Свердліково Курської області. Нещодавно Павла Бондара упізнали за ДНК-експертизою.
Прощання з бійцем запланували 23 квітня у його рідному селі, а саме:
- об 11:30 за маршрутом: с. Бакай – с. Малий Бакай.
- о 13:00 розпочнеться прощання на рідному подвір'ї.
Місцевих просять утворити живий коридор аби гідно провести захисника в останню путь.
Вічна пам’ять захисникові!
Згадаймо імена полеглих захисників
Максим Мамон з початком повномасштабної війни вирішив приєднатися до лав української армії. У вересні минулого року під час виконання бойового завдання воїн припинив виходити на зв’язок з рідними. Нещодавно за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що життя Максима Мамона обірвалося 17 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Софіївка, що на Донеччині. У воїна залишилися рідні, близькі та друзі.
У березні 2024 року Євгенія Семенова призвали до лав захисників України. У серпні 2024 року захисник припинив виходити на зв’язок з родиною Лише нещодавно за ДНК-експертизою вдалося дізнатися, що Євген Семенов загинув 2 серпня того ж року.
До лав Збройних Сил України Денис Баженов приєднався у квітні 2025 року. Він служив водієм у десантно-штурмовій бригаді. Попри постійну небезпеку та обстріли, він доставляв побратимів та боєприпаси на передову. 16 квітня на Сумщині обірвалося життя захисника під час виконання бойового завдання.
Боєць Микола Мурзін служив номером обслуги у механізованому батальйоні. Його життя обірвалося 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Олексій Сапіга пройшов найважчі ділянки фронту. 27 лютого 2022 року пішов до лав захисників. Воїн служив командиром 3-ї танкової роти танкового батальйону 61-ї окремої механізованої степової бригади. У лютому 2025 року воїн перестав виходити на зв’язок. Нещодавно стало відомо, що свій останній бій Олексій Сапіга прийняв 12 лютого 2025 року на Сумщині.