П’ять фактів про Івана Котляревського, які не вивчають у школі

Автор: Марина Антонюк, 9 вересня, 17:48

Фото: ЗМІСТ підібрав п'ять маловідомих фактів про визнаного полтавця


Сьогодні виповнюється 250 років з дня народження Івана Котляревського – першого класика нової української літератури. У ній письменнику належить особлива роль – Котляревський не побоявся писати живою мовою, якою говорили полтавці. Іноді здається, що ми знаємо про Котляревського все, тому ми підготували добірку несподіваних фактів з його біографії, творів та їхньої посмертної історії.

 

Факт №1. Старосвітський краудфандинг: участь у викупі з кріпацтва актора Михайла Щепкіна

Це один з найвидатніших акторів першої половини ХІХ століття в Російській імперії. У нас не вкладається в голові, як талановитий і прославлений артист міг залишатися кріпаком, готовим будь-якої миті кинути театр і повернутися до поміщиці, бо їй украй потрібні його знання з землемірної науки? Проте в ті часи це було звичним явищем: існували навіть цілі театри з кріпаків. Тож директори Полтавського та Харківського театрів Котляревський і Квітка-Основ’яненко вирішують викупити Щепкіна з неволі.

Георгій Нарбут. Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського. 1920. Опора на стилістику українського бароко (Джерело – ife.pravda.com.ua)

На той час актор працював у Полтаві. Поміщиця заломила за актора з родиною фантастичну суму – 8 тис. рублів у надії, що ніхто не захоче заплатити кошти, за які тоді можна було купити 16 сімей кріпаків. Ні у Квітки, ні в Котляревського таких грошей не було, тому Котляревський заручився підтримкою князя Миколи Рєпніна – свого приятеля і тодішнього малоросійського генерал-губернатора (керував Полтавською та Чернігівською губерніями).

Крім того, Котляревський створив для Щепкіна дві ролі, де міг би повністю розкритися його комедійний талант: виборного в «Наталці Полтавці», який просватав Наталку за возного, і Михайла Чупруна, чоловіка головної героїні в «Москалеві-чарівнику».

У 1818 році був оголошений бенефіс Щепкіна – серія благодійних вистав, на яких зібрано більшу частину суми – 5 тис. 500 карбованців. Решту суми вніс Микола Рєпнін, і Михайло Щепкін разом з родиною опинився… на волі? Ні, у власності Рєпніна: князь його перекупив.

Стати вільним актор зміг тільки через три роки, виплативши Рєпніну три тисячі рублів, які за нього вніс князь.

Котляревський на посаді директора театру всіляко опікувався акторами: забезпечив їх казенним житлом, оплачував проїзд під час гастролей, добився гідних зарплат. Так, Щепкін заробляв 1 тис. 500 карбованців на рік, що для актора в провінції було дуже непогано. Особливо якщо порівняти зі статками самого Котляревського, який, за спогадами, мав близько 800 рублів річно (зарплата й довічна військова пенсія).

Але супроти загальної бідності міста навіть Котляревський був безсилий: незважаючи на всенародну любов, Полтавський театр збирав недостатньо коштів для утримання трупи, тож у 1821 році, після 5 років успішних вистав, театр перестав існувати.

 

Факт №2. «От то тілько нечепурне, що москаль взявся по-нашому і про нас писати»: літературна суперечка в «Наталці Полтавці»

Якою була українська література часів Котляревського? Простіше сказати, що в ній було, аніж перелічити, чого вона не мала. Дуже бракувало професійних українських критиків, не було й літературних журналів, тож письменники висловлювали про той чи інший твір …безпосередньо у своїх віршах чи драмах. Саме це ми бачимо і в «Наталці Полтавці»: Петро ділиться враженнями від побаченої в Харкові вистави – п’єси Шаховського «Казак-стихотворец». Вона користувалася великою популярністю і навіть ставилася в царських покоях. Однак популярність не означає якість, тож у власному творі Котляревський критикує автора, який узявся описувати українців, «не бачивши зроду ні краю і не знавши обичаїв і повір’я нашого». Це, між іншим, слова комічного Макогоненка. А возний, що добре знається на історії, вказує на фактичні неточності. Ось так вустами своїх персонажів Котляревський дуже елегантно розгромив модну п’єсу.

Іван Падалка. Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського. 1931. Стиль – бойчукізм (Джерело – ife.pravda.com.ua)

Що ми можемо додати через двісті років? Тільки те, що такий російський погляд нікуди не зник і час від часу виринає – в діапазоні від «Да разве существует малороссийский язык?» (Пігасов, персонаж Івана Тургенєва) до «Ой да Левада-степь, краля, баштан, вареник!» (Йосип Бродський). І якщо ми не чуємо цього шуму, то це виключна заслуга наших письменників, першим з яких був Котляревський.

 

Факт №3. «Сміховина на московський шталт»: чому Шевченко не любив «Енеїду»?

У традиційному уявленні про нашу літературу, де Котляревський – зачинатель, а Шевченко – основоположник, не вкладається, як молодший письменник може критикувати старшого. Між тим Шевченко збирався висловитися публічно, бо цитата в підзаголовку узята з його передмови до збірки власних віршів, яку не судилося видати через арешт у справі Кирило-Мефодіївського товариства.

І Котляревський, і Шевченко були краще за нас обізнані з російською поезією, тому один часто використовував її прийоми (особливо в трьох останніх піснях «Енеїди»), а інший безпомилково їх упізнавав. Тут незайвим буде нагадати, що «Енеїда» писалася майже тридцять років. Думки, вкладені Котляревським у свій opus magnum, росли і мінялися разом з ним самим. Тому не дивно, що в пізніших частинах – там, де Еней з гультіпаки перетворюється на полководця і державця, – Котляревський використовує піднесені слова і звороти російської поезії. Українська поетична мова тоді ще просто не встигла їх створити!

Мирон Левицький. Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського. 1963. Елементи абстракціонізму (Джерело – polradio.pl)

Із самого початку Шевченко став на іншу позицію – не перемішування українських слів із російськими, а виключно чиста українська мова. Він визнавав заслуги попередника, але жодною мірою не наслідував його у власній творчості.

До речі, Шевченко на все життя зберіг дуже приязне ставлення до Котляревського як людини. Їм не вдалося познайомитися особисто чи хоча б листуватися (Шевченко почав писати за рік до смерті Котляревського), але пізніше, відвідуючи Полтаву, Шевченко розшукав людей, які пам’ятали поета, і намалював його хату. За цією аквареллю вже в ХХ столітті відновили будинок Котляревського, що стоїть зараз на Соборному Майдані.

Результатом Шевченкових пошуків у Полтаві став дуже симпатичний образ Котляревського в його повісті «Близнецы». Котляревський постає тут скромною і чуйною людиною. Шевченко віддав належне знаменитому сволоку хати (він зберігся й донині) і фірмовому борщу з сушеними карасями!

 

Факт №4. Котляревщина: коли маска приростає до обличчя

Після появи перших трьох частин «Енеїди» українських письменників спіткала літературна хвороба: вони кинулися наслідувати Котляревського. Здавалося б, нічого складного: називаєш Прозерпіну Горпиною, перевдягаєш героїв у свитки й жупани, додаєш трохи перченого гумору – і профіт! А проте нікому з цих авторів не судилося стати більш-менш відомим письменником. Хоча самі лише назви чого були варті: «Харько, запорозький кошовий», «Горпинида, або Вхопленая Прозерпіна», «Вовкулака», нарешті, «Жабомишодраківка»!

Анатолій Базилевич. Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського. 1968. Елементи поп-арту (Джерело – ife.pravda.com.ua)

Невідомо, як ставився до наслідувань сам Котляревський. А для більшості критиків котляревщина – це синонім несмаку і гра на руку імперській ідеології, якій вигідно було бачити українців трохи дурнуватими, проте впертими й хитрими хохлами, які люблять всмак попоїсти і гарно співають. Іван Франко порівняв цю ситуацію з маскою, що приростає до обличчя: у певний момент важко віриться, що насправді ми – інші.

Але не варто недооцінювати котляревщину. Не було б її – не мали б від чого відштовхуватися Шевченко і Куліш. Адже новаторство приходить у літературу саме через суперечку.

Як же все це стосується Івана Петровича? Котляревщина – непідробне свідчення фантастичної творчої сили «Енеїди» і її важливого місця в українській літературі. Окрім Котляревського, така армія сподвижників була тільки в Шевченка. Підробитися під бурлескний стиль «Енеїди» було нескладно, а от вивести ще одного такого живого й до шпіку кісток українського героя, як Еней – неможливо.

 

Факт №5. «Енеїда» як незавершений проєкт: прочитання в Юрія Андруховича

Коли в 1987 році Юрій Андрухович, Віктор Неборак та Олександр Ірванець заснували об’єднання «Бу-Ба-Бу», вони опинилися в ситуації, в чомусь подібній до ситуації Котляревського. Українською літературою править куленепробивний соціалістичний реалізм, в якому «можна» значно менше, ніж «ніззя». Чим не сучасний варіант літературного класицизму з його системою правил? Щоб створити літературу, гідну молодої країни, що народиться вже за кілька років, цього монстра треба захитати. І тут на допомогу знову, як і Котляревському, приходить бурлеск (перше «Бу» в назві). Те, що вчора страшно було поминати всує, сьогодні стає смішним, а отже, нестрашним.

Дмитро Гнатюк у ролі Енея. Академічний театр опери та балету УРСР ім. Т.Г. Шевченка, Київ. 1959 (Джерело – ife.pravda.com.ua)

Хіба дивно, що учасники цього угруповання зверталися до постаті Котляревського? Наприклад, Віктор Неборак написав монографію про «Енеїду» – між іншим, перше порівняння твору Котляревського та латинського першовзірця – «Енеїди» Вергілія.

Ще цікавіше працює з образом Котляревського Юрій Андрухович. У нього є вірш «Bad Company», де «постраждала» вся шкільна (й університетська) програма з літератури. «Та він же паплюжить святині!» – обуриться хтось особливо перейнятий українським письменством. Справді, ми звикли, що наші письменники – винятково позитивні персонажі. З таким підходом ми перестаємо помічати те, що оживлює образ людини – її недосконалість. У цьому вірші Андрухович свідомо «викручує на максимум» недосконалості, вади або й просто прикметні риси письменників.

Характеристика Котляревського – «Іван – бонвіван, франкмасон, фармазон» – далеко не найобразливіша у вірші. Вона містить частину правди, адже поет і справді входив до Полтавської масонської ложі, де мав наймення «Вітія», що, власне, й означає «поет». Теми засідань цієї ложі невідомі: на те вона й таємна. Імовірно, її членам подобалося відчуття причетності до закритого клубу.

Народна картина «Тікай, Петре з Наталкою, іде мати з качалкою» (автор невідомий).

Що ж до бонвіванства, то тут кожен може обирати сам: комусь цікаво буде знати, що Котляревський любив добре вино й часом грав у карти, а хтось позаздрить і борщеві з сушеними карасями.

Якщо вірш «Bad Company» – це наш літературний канон, тільки описаний мовою бурлеску, то в подальшій творчості Андрухович говорить про Котляревського в зовсім іншому тоні. Приклад Андруховича показує: перечитування «Енеїди» може бути творчим. Взірець такого перечитування – його мультимедійна вистава «Безкінечна подорож, або Енеїда», де поетичні й прозові тексти Андруховича накладаються на електронний біт, а ілюстрації до поеми чергуються із затишними фото Полтави.

Оксана Тернавська. Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського. 2000-ті рр. Елементи необароко (Джерело – ФБ-сторінка проєкту «Хлопець хоч куди козак»)

У 2018 році письменник привіз виставу до нашого міста в рамках Meridian Poltava, й «Енеїда» Котляревського впереміж з уривками віршів та есеїв Андруховича звучала дуже природно. Бо що може бути органічнішим за перечитування «Енеїди» на майдані за яких п’ятсот метрів від місця, де народився й жив її автор?

У цій виставі письменник дарує глядачам досвід любові, яку, за його словами, не знищив навіть шкільний курс літератури. Таємниця любові – в особистому знайомстві з «Енеїдою»:

«Протистояння зі школою можна було виграти, лише маючи за плечима дім, а точніше, той домашній театр під проводом, наприклад, батька».

І як після цього звинувачувати Андруховича в нападках на класиків?

Досвід любові – простий і складний водночас. Складно тому, що, як і з кожним класиком, нас оточують стереотипи. Просто тому, що вибухова енергія «Енеїди» нікуди не поділася. Вона чекає, поки ми сядемо за книжку.

З ювілеєм, Іване Петровичу!

Обкладинка Юлії Деркач

Опублікована: 9 вересня 2019


Коментарі

Від {{ com.user.name }} {{ com.user.lastname }}, {{ com.created_at }}
{{ com.content }}

Від {{ child.user.name }} {{ child.user.lastname }}, {{ child.created_at }}
{{ child.content }}



Зареєструйтесь, щоб мати можливість коментувати

Реєстрація