Шестеро випускників однієї сільської школи загинули на фронті: їхню памʼять вшанували

Відкриття меморіальних дошок відбулося в Онішках. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Оржицької громади 29 жовтня.

В Онішках вшанували пам’ять односельців, які загинули у боях з окупантами. Меморіальними дошками вшанували одразу шістьох випускників: Станіслава Ведмедя, Ігоря Федоренка, Миколу Стеця, Валерія Касяненка, Валентина Сазонюка та Дмитра Івахненка. Рідним полеглого Миколи Стеця вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Микола Стець народився 27 лютого 1982 року на Миколаївщині. Сім’я воїна переїхала до Онішок, де пройшло його дитинство. Майбутній захисник закінчив місцеву школу, згодом навчався  у професійно-технічному училищі, де здобув професію кухаря. Чоловік працював  оператором рулонно-конструкційних матеріалів, згодом охоронцем в Оржицькій громаді.

Земляки пам’ятають Миколу Стеця як скромного, простого, працьовитого чоловіка. Він мав артистичні здібності, брав участь у художній самодіяльності. Чоловік будував плани на майбутнє зі своєю дружиною Людмилою, з якою прожив 14 років.

У жовтні 2023 року його мобілізували до лав Збройних Сил України. Життя воїна обірвалося 16 грудня 2023 року від ворожого обстрілу на Харківщині. Того дня Микола Стець виконував бойові завдання в районі Синьківки Куп’янського району.

Валерій Касяненко народився  4 березня 1975 року народження, мешкав у селі Онішки. Закінчив Оржицьку школу, здобув фах механізатора у Лазірківському ПТУ. Працював у Києві шофером льодової машини на навчально-тренувальній базі з ковзанярського спорту.

Під час роботи на фірмі з ремонту медичного обладнання 5 травня 2022 року Валерія Касяненка мобілізували до лав Збройних Сил України. Виконуючи бойове завдання, воїн загинув 6 січня 2024 року поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району на Донеччині.

Ігор Федоренко 1988 року народження – мешканець Онішок. З початком повномасштабної війни захисник разом зі старшим братом долучився до роти охорони Оржицького територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Чоловік став на захист України 26 лютого 2022 року. Захисник служив у роті охорони 4-го відділу Лубенського ТЦК та СП. Згодом виконував бойові завдання на фронті на посаді номер обслуги відділення протитанкових ракетних комплексів. 

Полеглий Іван Федоренко загинув внаслідок мінно-вибухової травми, яку отримав 9 червня 2023 року в районі Благодатного Бахмутського району на Донеччині. У 34-річного воїна залишилися батьки та дочка.

Валентин Сазонюк народився 8 лютого 1971 року. Чоловік добровільно став на захист України в на початку повномасштабного вторгнення. 

Спочатку воїн служив у роті охорони четвертого відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, потім з травня минулого року виконував бойові завдання у найгарячіших точках фронту. Після поранення бойове поранення повернувся боронити рідну землю на фронті. 

Захисник загинув 30 січня під час виконання бойового завдання біля Авдіївки. За відваги у бою – воїна нагородили «Хрестом хоробрих» від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Президент України відзначив Валентина Сазонюка медаллю «Захиснику вітчизни».

Дмитро Івахненко народився 18 січня 1995 року в селі Онішки. Після закінчення 9 класів місцевої школи продовжив навчання у Лубенському бухгалтерському коледжі. Згодом Дмитро Івахненко вступив до Полтавського аграрного університету, де здобув фах економіста. 

Упродовж півтора року проходив строкову службу в Збройних Силах України. Працював у колективному малому підприємстві «Кота». З перших днів повномасштабного вторгнення Дмитра Івахненка мобілізували до війська. Воїн служив на Чернігівщині, а 20 січня 2024 року його військовий підрозділ перекинули до Авдіївки.

Останнє бойове завдання захисник виконав з 4-го на 5-те лютого і відтоді вважався зниклим безвісти. У квітні його загибель підтвердили. Воїна з почестями поховали у рідному селі Онішки.

Станіслав Ведмідь народився 28 грудня 1967 року в Онішках. Після закінчення школи вступив до лав армії. Згодом навчався у Золотоніському сільськогосподарському технікумі, де здобув фах ветеринарного фельдшера. 

У 2015 році наш земляк пішов захищати Україну в складі батальйону «Донбас», був командиром роти. Життя Станіслава Ведмідя обірвалося в кінці у кінці травня 2022 року. З полеглим захисником попрощалися У Шостці на Сумщині. 

Земляки згадують, що у вільний час обожнював рибалити та грати у футбол. За це він від побратимів позивний «Спартак». Після закінчення війни Станіслав Ведмідь планував вийти на пенсію, купити автомобіль і рибацький човен. 

Вічна пам’ять захисникам!