Штаб-сержанта з Полтавщини нагородили зброєю
Фото – 32 ОМБр
Сергій – головний сержант 1 механізованого батальйону 32-ї окремої механізованої бригади. Воїн служить у підрозділі з перших днів його створення.
У лютому 2023 року створили 32-гу окрему механізовану бригаду, яку невдовзі почали називати «Сталевою». Серед тих, хто формував її із самого початку – головний сержант 1-го механізованого батальйону Сергій. Історію воїна розповіли у 32-й окремій механізованій бригаді 16 липня.
Спираючись на свій досвід, Сергій взявся за навчання сержантського складу, пояснюючи їм головне завдання – роботу з людьми. У 2016 році захисник повернувся з АТО. До повномасштабної війни працював слюсарем на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Захисник про складність своєї сержантської роботи
Сергій вважає, що головне завдання сержанта полягає в роботі з особовим складом. Він організував навчання, яке передбачає не лише тактичну підготовку, а й психологічну підтримку військових. Найбільш поширеними проблемами серед бійців є емоційне виснаження та психологічне вигорання. Він знаходить індивідуальний підхід до кожного, вважаючи, що іноді достатньо простої розмови, поради чи підтримки, щоб зняти напругу.
«Є гасло: “Слідуй за мною, роби, як я”. У цьому є глибокий сенс. Сержант – це, по-перше, товариш. Для когось він батько, для когось – брат чи побратим, а для когось просто вчитель. Це багато значень, поєднаних одним словом. Звісно, за військовою термінологією, сержант має втілювати лідерство, навченість, професіоналізм, гордість, доблесть. Але всі ми – люди, й усі сержанти різні», – каже воїн.
Підготовка, яку він проводить, спрямована на збереження життя бійця та виконання бойового завдання. Навчання відбувається в інтенсивному режимі, адже часу на підготовку обмаль. За словами Сергія, на тренуванні можна припуститися помилки, у бою – ні. Він прагне, щоб військові виконували завдання впевнено та поверталися живими.
Він виховав низку сержантів, зокрема «Сокола», «Меса», «Толкового», «Фому». Багато хто з них спершу вагався брати відповідальність, але завдяки навчанню та підтримці взяв на себе командування. Лідерів серед новобранців він визначає швидко: за організаторськими здібностями, вмінням працювати в команді та мотивацією.
«Лідерів видно майже одразу. Той самий Фома, зараз головний сержант роти, прийшов новобранцем. Ми випадково відібрали його в штурмову групу, і з перших днів було видно його організаторські здібності, цілеспрямованість та, головне, мотивацію. Такі люди самі «спливають» на поверхню за день-два занять. Їх видно, бо вони стараються і намагаються стати кращими», – розповідає Сергій.
Найрезультативніший бойовий епізод Сергій пригадує з-під Куп’янська. Разом із побратимом на позивний «Гітара» він мінував лісову дорогу. За ніч вони встановили 10 мін, на одній із яких підірвався ворожий танк. Пізніше до мінування долучилися інші підрозділи.
Через спроби противника переносити встановлені міни Сергій запропонував нову тактику – роботу двома важкими дронами, один із яких атакував спостережні пости, а інший мінував потрібні ділянки. За цей час вдалося знищити два танки та три бойові машини піхоти.
Сергій різко висловлюється про тих, хто ухиляється від мобілізації, вважаючи, що такі люди ховаються за чужими спинами й не усвідомлюють небезпеки. На його думку, ті, хто хоче боротися за незалежність, уже перебувають у строю або долучаться найближчим часом.
«Ті, що ховаються, роблять це за чиєюсь спиною: хтось зробив документи, когось “кришують”, хтось платить гроші. Вони не розуміють, що ворогу мало буде Донбасу, що він піде далі й прийде до них додому. Для таких людей немає поняття “рідна земля”. Їм, мабуть, байдуже, який прапор висітиме над їхнім будинком. Я вважаю, що всі, хто хоче боротися за свою незалежність, уже тут – або незабаром будуть з нами в строю», – каже Сергій.
Головною мотивацією він називає особисту відповідальність і розуміння необхідності захищати країну. Додатковий стимул дало повернення його брата з російського полону після більш ніж двох років неволі. Сергій переконаний, що ніхто, крім українців, не виконає цю роботу, і ті, хто розуміє ціну свободи, продовжують боротися.
