Як воює солдат полтавської бригади на САУ: фронтова історія
Світлина ЗСУ
Військовий служить на посаді механіка-водія САУ, зберігаючи і людей, і машину.
Колишній зварювальник, а нині солдат 17-ї Полтавської Бригади Андрій служить у війську. Як механік-водій самохідної артилерійської установки (САУ), він піклується про свою бойову машину та побратимів. Історію військового розповіли в 17-й Полтавській Бригаді Національної гвардії України «Рейд».
Водій САУ: реальність служби
Солдат з позивним «Дизель» починав свій військовий шлях у піхоті. Там доводилось все носити на собі: бронежилет, ранець, воду, їжу.
«Тут (на місці механіка-водія — ред.) інше: техніка, відповідальність, але фізично легше» — порівнює військовий.
Під час боєзіткнення «Дизель» має завести САУ, тримати машину готовою, підносити боєприпаси, прикривати побратимів з розрахунку. Найважливіше, за словами солдата, прогріти машину, правильно її замаскувати і мати заряджені акумулятори.
«Усе починається з акумуляторів. Якщо вони заряджені — поїдемо. Якщо ні — ми сліпі й глухі», — зазначає Андрій.
Життя побратимів — на першому місці
Роботу мехвода не видно на лінії, але від нього залежить ефективна артилерійська підтримка і життя побратимів з піхоти. Бойові завдання треба виконувати у будь-яких умовах — у темряві, на ґрунтових дорогах, у холод і спеку, ведучи важку машину під пильним оком ворога.
Керувати САУ важче, аніж танком, і броня машини захищає лише від куль невеликого калібру. Самохідна артилерійська установка — важка техніка на самохідній базі, з нею непросто:
«Вона крутиться, як трактор. Не танк. На швидкості доводиться скидати газ або зовсім ставати, щоб розвернутися». Колись він керував танком на строковій службі. Каже, керувати ним було легше. Але й САУ вже відчуває, як свою. «Бували випадки, коли під вогнем доводилося швидко міняти позицію. Тут головне — діяти оперативно й правильно. Машина повинна бути готова на всі сто. Бо якщо підведе — нікуди не поїдеш», – каже зізнається «Дизель».
ЗМІСТ розповідав історію зв’язківця із позивним «Раф», який забезпечує зв’язок на лінії фронту. Робота військового невидима, але важлива: якщо зв’язок пропадає, то позиції стають ніби відрізані від світу.