У Полтаві відмовилися від дошки на честь розстріляного радянцями очільника «Просвіти»
Григорій Коваленко. Колаж ЗМІСТу
Власниця будинку на вул. Затишній, 14 відмовилася від монтажу меморіальної дошки Григорієві Коваленку. Раніше він очолював осередок товариства «Просвіта» в Полтаві.
Про це 15 січня ЗМІСТу повідомив депутат Полтавської обласної ради та член «Просвіти» Микола Кульчинський.
Григорій Коваленко – український письменник та громадський діяч, який жив у Полтаві. У 1918 році він очолював місцеву «Просвіту» й спільно з Миколою Дмитрієвим та Панасом Мирним видавав часопис «Рідний край».
У 1937 році Григорія Коваленка вивели з його будинку на вул. Затишній, 14. Узимку письменника розстріляли, а місце його поховання лишається досі невідомим. На честь нього назвали вулицю у Гожулах, а Уютну в Полтаві зробили вул. Затишною.
Микола Кульчинський розповів, що 10 січня разом із Тарасом Пустовітом він намагався отримати дозвіл у власниці будинку на вул. Затишній, 14. «Просвіта» хоче закріпити на будівлі меморіальну табличку у памʼять про Григорія Коваленка:
«Але нам відмовили. Власниця будинку аргументувала це тим, що монтаж таблички може пошкодити утеплений фасад, на якому знаходяться пакети скловати. Жінка нам сказала, що будинок дерев'яний, а укріплення може опинитися між колод або в електропроводці».
За словами Миколи Кульчинського, будинок, де колись мешкав Григорій Коваленко, є цегляний. До того ж меморіальну дошку можна встановити на спеціальній металевій конструкції, аби не пошкодити стіну. Проте, поки «Просвіта» не знає, чи продовжить цей задум, бо дозвіл жителів є обовʼязковим, повідомили у міській раді на запит Миколи Кульчинського.
Чим займався Григорій Коваленко
Діяч народився 5 лютого 1868 року у Липняках Полтавської губернії. Родина Коваленків зберегла старі козацькі традиції, любила живопис. Григорій Коваленко в автобіографії за грудень 1921 року пише:
«До 8 років я навчався вдома, а коли вже добре вмів читати й писати, мене віддали в народну школу, курс якої я закінчив в 11 років. До 14 навчався самотужки, багато читав, допомагав у домашній роботі».
Справою життя Коваленко вважав освіту народу. Його турбувала мала кількість виданої українською мовою літератури:
«Видано наших книжок дуже мало. Винні тут не лише цензурні перепони, але й ми самі. Зумів же видати Б. Грінченко більш як 20 книжок. Нам треба наукових книжок, нехай би добрі люди складали та перекладали їх, – се не дуже трудна річ. Часи поліпшають і хмари розійдуться тільки тоді, коли ми самі потроху, своїми силами розженемо ці хмари щоденною працею, ніколи не забуваючи своїх обов'язків до народної освіти».
У роки національно-визвольних змагань книжки Григорія Коваленка виходили в Києві, Полтаві та Черкасах. У 1919-21 роках він працював інструктором народної освіти Полтавського повіту. Деякі картини Коваленка представлені у музеях Чернігова і Полтави, а деякі портрети стали репродукціями для музеїв.